Девід Саттер - Менше знаєш, краще спиш

Таке висвітлення подій допомагало надихнути на добровільну участь у боротьбі тисячі російських ветеранів. Заклики приєднуватися до «Народного ополчення Донбасу» публікувалися в Інтернеті разом із українськими телефонними номерами для зв’язку. В Москві було відкрито призовний пункт. В оголошеннях, що з’являлися в соцмережах і на різних сайтах на підтримку ДНР і ЛНР, бажаючим стати добровольцями радили звертатися до московського офісу електронною поштою чи скайпом. В одній із об’яв говорилося: «Канал відкритий — армія полковника Стрєлкова в Слов’янську та народ Новоросії чекають на вашу допомогу, брати!» [295] Вагнер А., Королев А. «Двуликая помощь. “Армия SOS” и “военкомат ДНР” — Радио Свобода выяснило, кто и как помогает воюющим сторонам на востоке Украины», Svoboda.org , 30 июля 2014. .

Призовні пункти було відкрито також у Воронежі та Брянську. Добровольців спрямовували до міста Шахти Ростовської області, поблизу українського кордону, де їх зустрічали та розквартировували. Після перевірки військових навичок добровольцям надавали проводирів, які переправляли їх через кордон безпечними коридорами [296] Вагнер А., Королев А. «Двуликая помощь». .

Атмосферу на такій шахтинській базі описав Микола Мокроусов, один із авторів інтернет-видання «Знак»: «Майже всі, з ким я зустрічався в Шахтах і дорогою до Донецька, справляли приємне враження своєюї щирістю й самовідданістю — ці якості, що ми, жителі великих і малих міст, чомусь втратили. Показово, що біля перевалочної квартири в місті Шахти накопичився цілий автопарк із найрізноманітніших регіонів Росії. Були там машини з Курської області, з Москви, звісно, з Ростова, і навіть новенький джип із Ханти-Мансійського автономного округу. Весь цей транспорт стояв біля ґанку гуртожитку й використовувався для потреб добровольців» [297] Мокроусов Н. «Я принял решение нарушить расписку о неразглашении...», Znak.com , 25 августа 2014. .

У багатьох добровольців були схожі історії: з роботою та сім’єю не склалося, тож залишати вдома особливо нема чого. Вечорами упродовж місяців вони проходили підготовку перед тим, як вирушити до України. Їм видавали «картки ополченця». Ця операція з вербування, яка спочатку проходила таємно, ставала дедалі відвертішою. В Єкатеринбурзі добровольців почали відправляти з вокзалу під овації натовпу та з благословення священика. За однієї з таких нагод місцевий священик Володимир Зайцев підбадьорював: «Бийте фашистську сволоту і нічого не бійтеся». Після молитви добровольці виконали неоязичницький обряд: стали в коло і, притупцьовуючи, йшли за сонцем з вигуками «Русь!». Потім пролунала команда: «На перон!» [298] Уральцы уехали воевать на Донбасс. Священники за: «Бейте фашистскую сволочь», UralPolit.ru , 12 марта, 2015. .

Серед росіян, що прибували до України, були не лише добровольці. Попри офіційні заперечення, до участі в боях на Донбасі залучалося дедалі більше російських військовослужбовців. Призовникам подовжували період служби й відряджали до Ростова для «навчань», а потім доправляли через кордон в Україну. З першими пострілами вони усвідомлювали, що це не навчання. Військовослужбовців-контрактників попереджали про можливість наказів, пов’язаних із перетином кордону. Коли солдати в Мурманській області запитали про підстави для таких наказів, їм сказали: «Ви маєте любити свою батьківщину. Там гинуть росіяни, і ви повинні захищати їх» [299] «Контрактники из Мурманска не захотели ехать в Украину», Newsland.ru , 14 февраля 2015.; Дергачев В., Тельманов Д., Винокуров А. «Там русские гибнут, вы должны их защищать», Gazeta.ru , 13 февраля, 2015. . Накази про участь у боях змусили багатьох вояків розірвати контракти та припинити службу — попри те, що це було для них єдиним джерелом засобів до існування [300] Резунков В. «Неизвестные солдаты тайной войны», Svoboda.org , 23 января, 2015. .

Загиблих в Україні російських військовослужбовців ховали на якихось далеких цвинтарях, але наприкінці серпня в російських ЗМІ з’явилися повідомлення про щонайменше 17 таємних поховань. Про це писала — в тому числі й незалежна обласна газета «Псковская губерния» та інші видання у Псковській області [301] Chalupa I. «Russia Secretively Buries Its Soldiers Killed in the Ukraine War», Atlantic Council , August 28, 2014. . На підставі знайдених документів представники українських збройних сил повідомили, що ці солдати належали до Псковської 76-ї дивізії ПДВ і загинули в боях під Луганськом [302] Chalupa I. «Russia Secretively Buries Its Soldiers Killed in the Ukraine War». .