Девід Саттер - Менше знаєш, краще спиш

Здесь есть возможность читать онлайн «Девід Саттер - Менше знаєш, краще спиш» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Дух i Лiтера, Жанр: Публицистика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Менше знаєш, краще спиш: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Менше знаєш, краще спиш»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Ця книга — це новітня історія Росії, історія сконцентрована і надзвичайно повчальна. Девід Саттер пропонує свої відповіді на ті питання, які турбують зараз українців. Чи росіяни хороші, а Путін поганий? Путін поганий, а російські ліберали хороші? Росія — потужна країна Сходу чи клептократична імперія, яка загниває? Саттер не теоретично розмірковує над цими питаннями, а пише про країну, яку глибоко знає та відчуває, з якою прожив власне журналістське життя.

Менше знаєш, краще спиш — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Менше знаєш, краще спиш», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

На підставі цих та інших інтерв’ю Волошин опублікував у випуску «Новой газеты» за 14 лютого статтю під заголовком «Цукор чи гексоген? Що трапилося в Рязані». Виклавши думки Ткаченка та інших, він закликав ФСБ оприлюднити наказ щодо навчань і надати журналістам доступ до агентів, які закладали бомбу в підвал, і до речових доказів.

Стаття викликала широку дискусію, але реакції з боку посадовців майже не було. Проте одного дня Волошину до редакції зателефонував викладач, який сказав, що в однієї з його студенток є подруга, яка зустрічається із солдатом, і той солдат вихвалявся, що охороняє мішки з гексогеном. Солдата звали Олексій Піняєв, він служив у Наро-Фомінську під Москвою. Волошин поїхав туди, таємно проник на базу, і йому вдалося зустрітися з цим солдатом.

Піняєв розповів, що восени 1999 року його відрядили з бази в Московській області до бази 137-го Рязанського десантного полку, розташованої в 20 км від Рязані, де десантників готували до боїв у Чечні. Після певного періоду тренувань у стрільбі та стрибках із парашутом його призначили охороняти склад, де начебто зберігалася зброя та боєприпаси. Служба була нудною, тож одного дня Піняєв з іншим солдатом вирішили зазирнути всередину складу. Вони відчинили металеві двері, але замість боєприпасів побачили стос 50-кілограмових мішків із написом «цукор».

За словами Піняєва, вони дуже здивувалися, навіщо треба було виставляти охорону для мішків із цукром, і щоб не йти з порожніми руками, проштрикнули багнетом один із мішків і відсипали собі цукру в пластиковий пакет. Пізніше вони випили з ним чай. Смак, сказав Піняєв, був огидним, і вони злякалися, що отруяться. Вони принесли пластиковий пакет до командира, той викликав вибухотехніка, який перевірив зміст і доповів командирові, що ця речовина — гексоген.

Майже одразу після цього Піняєва та другого солдата звільнили від виконання звичайних обов’язків і почали регулярно викликати на допити, до того ж їх звинувачували не в крадіжці цукру, а в «розголошенні державної таємниці». Однополчани радили їм приготуватися до тривалого ув’язнення. Однак зрештою справу було закрито, і співробітники ФСБ рекомендували Піняєву та його товаришу забути про склад і про «особливий цукор».

Історію з Піняєвим було опубліковано у випуску «Новой газеты» за 13 березня під заголовком «Гексоген. ФСБ. Рязань». Там уперше пролунало, що напередодні згаданих навчань велика кількість гексогена зберігалася під охороною на військовій базі в 20 км від Рязані, у мішках із написом «цукор».

Сімнадцятого березня, під враженням від цієї публікації, два депутати з ліберальної парламентської фракції «Яблуко» — Юрій Щекочихін і Сергій Іваненко — закликали своїх колег по Держдумі вимагати від генерального прокурора відповідей на такі запитання:

1. На якій стадії знаходиться кримінальна справа, порушена в зв’язку з виявленням у Рязані 22 вересня 1999 року вибухової речовини?

2. Чи був проведений якийсь аналіз цієї речовини?

3. Хто віддав наказ про проведення таких «навчань» і про використання в них чи то справжньої вибухової речовини, чи то її імітації?

Депутати вимагали також, аби Дума поставила перед генпрокурором вимогу перевірити наведені в газеті факти щодо зберігання гексогена під виглядом цукру на армійському складі в тренувальному таборі десантників.

Ця вимога не пройшла, набравши лише 197 голосів — для абсолютної більшості забракло 29 голосів. Друга спроба, 31 березня, теж виявилася невдалою: 104 голоси «за» й 133 «проти» [29] Dunlop J. B. «The Moscow Bombings of September 1999», 192. .

Побоювання, викликані статтями в «Новой газете», набули таких масштабів, що ФСБ довелося погодитися на участь у телепрограмі, де мешканці будинку в Рязані мали зустрітися з високопосадовцями. Мета цієї програми, яку було показано по НТВ 23 березня 2000 року, полягала в демонстрації відкритості ФСБ, але натомість представники цієї служби справили геть протилежне враження — нібито вони намагаються приховати щось жахливе.

Ведучий програми Микола Ніколаєв спитав у Олександра Здановича, речника ФСБ, як могло статися, що Сергеєв переплутав муляж зі справжньою бомбою.

— Генерал Сергеєв, — пояснив Зданович, — не є досвідченим фахівцем у питаннях вибухових пристроїв.

Однак Сергеєв лише передав те, що повідомив йому Ткаченко. Отже, Зданович натякав на некомпетентність підрозділу вибухотехніків.

Ніколаєв спитав Рафаеля Гільманова, незалежного експерта з вибухових речовин, чи можливо сплутати цукор із гексогеном.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Менше знаєш, краще спиш»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Менше знаєш, краще спиш» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Менше знаєш, краще спиш»

Обсуждение, отзывы о книге «Менше знаєш, краще спиш» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x