Віктор Суворов: Оповіді визволителя

— Скільки? — Обірвав мордатий.

— П’ятнадцять діб арешту!

— Хто дав?

— Перший заступник командувача Київським військовим округом генерал-полковник Чиж!

— За що?

— Ми охороняли контрольно-пропускний пункт училища.

— А, — розуміюче усміхнувся молодший лейтенант. Він-то знав, та й всі три армії округу знали манеру генерал-полковника Чижа заарештовувати наряди контрольно-пропускних пунктів. Злі язики стверджували, що він заарештовував тільки наряди КПП, однак заарештовував завжди, при будь-якому відвідуванні будь-якого училища, батальйону, полку, дивізії, будь-якого полігону, стрільбища, складу — чого завгодно; всюди, де генерал-полковник Чиж проїжджав контрольно-пропускний пункт, він неодмінно заарештовував весь наряд. І терміни давав стандартні: начальнику зміни — п’ятнадцять діб арешту, бадьорій зміні — по десятці, сплячим — по п’ятірці. Тривало це довгі роки. Всі три армії і численні окремі частини, підрозділи, військові установи та організації підозрювали, що заступник командувача домагається для себе якоїсь не передбаченої Статутом церемонії зустрічі, та чого йому хочеться, ніхто здогадатися так і не зумів за всі роки його перебування на цій високій посаді.

На порозі приймального покою з’явилися два абсолютно звіроподібних єфрейтори, і прийом почався.

— 10 секунд... Роздягайсь!

Чоботи, ремені, шапки, шинелі — все миттєво полетіло на підлогу. І ось ми в чому мати народила стоїмо перед мордастим.

— Кру-гом! Нахилися! Розсунь! — Молодший лейтенант Радянської Армії досліджує наші дупи. На губі курити не можна, злісні курці іноді, загорнувши недопалок сигарети в папірець, сподівалися пронести його на губу в дупі. Хитрість ця давно відома губному керівництву і припиняється негайно і нещадно.

Звіроподібні єфрейтори завершили тим часом короткий, та гранично ретельний огляд нашого одягу і взуття, кинутого на підлогу.

— 15 секунд... Одягайсь!

Коли тебе заарештували не в місті, а в частині чи в училищі, і ти проходиш стандартну підготовку до відбування покарання — отримуєш продовольчий і речовий атестати, йдеш на стрижку і в баню, — знайди п’ять хвилин, щоб змінити свої чоботи на більші. Всякий, знаючи, що тебе чекає, віддасть свої. Взявши твої менші, він буде страждати, можливо, не менше за тебе, терпляче чекаючи твого повернення. Бо великі чоботи — порятунок на губі. Коли ти з натугою натягуєш чоботи, то не встигнути тобі в ті секунди: одягайсь! Роздягайсь! І п’ять діб арешту можуть перетворитися в десять, а то й в п’ятнадцять. Це явище звичайне і іменується воно «додатковий пайок», або ДП для стислості.

— Документи на стіл!

— Єфрейтор, прийміть ремені!

На губі все живуть без ременів, щоб не повісилися. Правда, в історії Київської губи був один дуже винахідливий в’язень, який в одиночній камері, де не було нічого, крім пригвинченої до підлоги табуретки, відірвавши нижній прошитий рубчик гімнастерки, змайстрував собі коротку і тонку, але дуже міцну мотузку. Все це він робив дуже обережно, під майже постійним наглядом вивідних, які цілодобово патрулюють в коридорі. Після цього він зробив маленьку петельку, кінець якої прив’язав до ніжки табуретки. Хвилин десять він катався по підлозі, закручуючи петлю. А все ж таки удавився!

— Гроші, годинники?

Ні, ми таке на губу не беремо, все одно відберуть, а потім чужі, поламані видадуть. Скаржитися нікуди.

— Єфрейтор Алексєєв [8] Імена тих, кого щадити було нічого, я не міняв. Першим заступником командувача військами Київського військового округу дійсно був генерал-полковник Чиж Володимир Пилипович, той самий, який в 1954 році в Тоцьких таборах командував 128-м стрілецьким корпусом на навчаннях з реальним застосуванням ядерної зброї (докладніше про це читайте в книзі «Її ім’я було Татьяна» (К: Гамазин, 2013. Серія «Нетабачна історія»)); начальником київської гарнізонної гауптвахти в описуваний період був капітан Март’янов, його заступником був молодший лейтенант Кірічок, найлютішим з постійного складу був єфрейтор Алексєєв. Не я один запам’ятав цих славних охоронців порядку на все життя. — Прим. автора. !

— Я!

— Насамперед всіх цих служивих на дрова.

— Єсть, товаришу молодший лейтенант!

Незвично чистим заасфальтованим двором нас провели в невеликій господарський дворик, оточений дуже високою цегляною стіною.

Перше, що вразило мене, — сліпучий порядок. Всі дрова, вже напиляні, були складені так акуратно, що їх торці утворювали майже ідеально рівну стінку. Кожне поліно відрізалось точно за еталоном — 28 сантиметрів, і відхилення в 3-4 міліметра вважалося браком, який жорстоко припинявся. Всі ці поліна через день все одно підуть в грубку, і така точність їхньої нарізки нікому не потрібна, однак порядок є порядок.