Юрій Канигін - Шлях Аріїв - Україна в духовній історії людства

Але чи існує зв'язок творів Платона з Біблією? Виявляється, найбезпосередніший, про що багато сучасних філософів навіть не здогадується, а може, й свідомо замовчує. Підстави для такого замовчування з'явилися після більшовицького розгрому так званих космополітів у 1948 році, коли нищівної критики зазнали філософські праці, де вказувалося на іудейську громаду як на можливий об'єкт платонівської концепції «ідеальної держави» й комуністичних поглядів.

Навіть такі маститі платонознавці, як професори О. Ф. Лосєв і В. Ф. Асмус, спантеличено знизують плечима, відповідаючи на питання про те, які реальні суспільні системи давнього світу лягли в основу виведених Платоном чотирьох форм держави (тимократії, олігархи, демократії, тиранії), не кажучи вже про платонівську «ідеальну державу». Але ж Платон вельми прозоро натякає, що у згаданих вище творах він зобразив «умови життя людей, котрі рятувалися на вершинах гір під час потопу» (згадаймо Біблію!).

Філософів бентежить те, що Платон «пронизує» виведені державні устрої та уложення відносинами й порядками в громаді. У Платона панує громадський дух, але цього ніяк не скажеш про жоден грецький поліс, де давно діють товарні відносини. А тут — колективне стоїть вище особистого, це явно комунізм. І наші автори роблять висновок: Платон, мовляв, описує первіснообщинний устрій! Але ж звідки в первісному суспільстві виникають такі розвинуті й різноманітні форми держави? На це питання автори не відповідають. Та и що тут скажеш?

А пояснюється все це дуже просто, якщо взяти до уваги єврейську громаду, культивовану століттями, котра за Платона сягнула свого розквіту. За таких обставин легко зробити й наступні кроки в розумінні великих творів Платона. А саме: читай уважно книги Суддів і Царств Старого Завіту. Там є і всі форми державного устрою (звісно, не в такому узагальненому, детально виписаному вигляді, як у давньогрецького філософа), і основи фарисейської облудно-демократичної держави, й основи комунізму.

Можна навести й інші факти, що засвідчують прямий зв'язок соціальних теорій Платона з біблійними текстами. Платон, як відомо, належав до піфагорійців, навчався у Піфагора, котрого стародавні автори називали «виучнем єгиптян і Заратустри». Ми уважно проаналізували скупі відомості, що збереглися, про життя й діяльність Піфагора. Виявляється, його вчення більше тяжіє до халдейської магії, ніж до єгипетських містерій [Це підтверджують і деякі автори. Наприклад, Секст Емпірик досить переконливо доводить зв'язок учення Піфагора з халдейською астрологією]. А халдеї духовно дуже близькі до іудейських містерій (у Біблії сказано, що свою грамоту халдеї одержали від прабатька євреїв Авраама). Відомо, що Піфагор не показувався учням, а віщав, прикриваючись запоною (саме така форма відправи існує в ізраїльській скінії — наметі, перегородженому завісою). Та й родом Піфагор був зі східних, прилеглих до Ізраїлю, районів Давньої Греції.

Зазвичай деякі автори пишуть, що Піфагор і Платон здобували освіту на Сході, в єгиптян і халдейських мудреців. Це, м'яко кажучи, другорядні відомості, вони лише відволікають від суті справи. Загальновідомо, що Піфагор і Платон — вихованці саме іудейських мудреців і пророків. Вони вчилися у знаменитому за сивої давнини місті Іліополі (згадуване у Біблії як місто Бефсаліс), тобто місті Сонця. Це одне з найдавніших міст світу, і належало воно країні Гесемській (Єгипет). Це вотчина біблійного Йосипа, проданого свого часу братами. Тут знаходився чудовий храм жерця Потифера, на взірець якого Соломон збудував Єрусалимський храм, Згодом Іліополь з його іудейським храмом став своєрідною Меккою для еллінських (давньогрецьких) євреїв. Саме серед них і були Піфагор і Платон. Вони навіть одержали посвячення у члени багатої і вченої корпорації іліопольських жерців, членом якої раніше був Мойсей. Отже, Мойсей, Піфагор і Платон — члени однієї іудейської громади, жерці одного й того ж храму.

Але напрямки зв'язує платонівські погляди з іудейськими давньогрецький філософ Сократ. Двадцятирічним юнаком Платон зустрівся з Сократом, і той «перевернув його життя». Платон став «сократиком», цілком і повністю віддав себе в руки цьому «сатирові». А останній умів підкоряти (в духовному розумінні) людей. Недарма майже всі головні твори Платона написані у вигляді діалогів з Сократом. Сократ віщає через Платона! І є досить достовірні дані про те, що Сократ був… іудей. Як і його дружина — знаменита Ксантиппа [Див.: Клаведь Моріс Ми всі його вбили, або «цей еврей Сократ». — Париж, 1949 (фр. мовою)].