Юрій Канигін: Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

Гуру схопив мене за руку.

— Юрію Михайловичу, це ВОНА!

— Хто «вона»? — не второпав я.

— Зірка Полин!

Тут мене як обухом по голові!.. Кажу це не задля красного слівця. Здається, на моєму обличчі Гуру побачив таке збентеження, що став мене втішати. Ролі наші помінялися. То він був у стані тривожного очікування й розгубленості, а я, думаючи, що інтуїція старого оманлива, втішав його і навіть насміхався з нього, а тепер, навпаки, він побачив моє сум'яття і почав заспокоювати мене. Я дивився на Гуру, як на всесильного чарівника, — на таке блискуче підтвердження завбачення я ніяк не сподівався. А він внутрішньо торжествував, розуміючи, що не до часу демонструвати свій тріумф.

— От бачите! А вони відвертали носи від мене! — показував Самден пальцем кудись убік.

Не буде перебільшенням сказати, що той випадок остаточно змінив мій світогляд. Усе, що раніше говорив мені Гуру, все, що я на той час прочитав у Біблії, висвітилося для мене новим світлом. Хотів би я тепер подивитися в обличчя ідеологів АЕС, до яких звертався Гуру, точно вказуючи дату, місце, характер і розміри катастрофи. «Ось тобі й голос німоти!» — дзвеніло в моїй голові.

Мені запам'яталися слова Гуру про Чорнобильську катастрофу як «реальний початок кінця'', кінця того бездуховного світу, в якому такі удари долі стають неминучими. Вплив цієї катастрофи на спрямованість думок мас, на психологію і вчинки керівників усіх рівнів можна уподібнити внутрішній пружині, яка, випрямляючись, підштовхувала процес, що знаменував собою «кінець більшовицьких часів». Події ці добре відомі: прихід до влади М. С. Горбачова, вихід Литви зі складу СРСР, криваві події в Баку, Тбілісі, Біловезькі угоди про розпуск СРСР і утворення СНД, серпневі події 1991 року, заборона КПРС та інші. Хоч би щоб там не говорили, а за ними стояв Чорнобиль, в усякому разі його присутність і вплив на менталітет учасників згаданих вище подій не можна заперечувати.

А події ці — тепер усім зрозуміло — стали доленосними не лише для України чи колишнього СРСР, а й для всього людства. Вони не могли «пройти» поза увагою біблійних пророків. І я попросив Гуру проаналізувати найважливіші віхи нашої недавньої історії з позицій Біблії.

Нижче наводиться мій переказ його записок на цю тему. В них ідеться про крах комунізму в СРСР, а отже і в Україні.

— Ми тепер краще розуміємо теорію і практику фашизму й сталінщини, маоцзедунізму й полпотівщини. Якщо на початку світу було слово правди — Боже Слово, то біля витоків антисвіту, кривавого місива спотвореної суспільної системи було фарисейське слово — слово сатани. Вся небезпека й мерзенність таких режимів — у спокусливому сатанізмі, що принаджує до них не лише люмпенів, а й мільйони представників середніх верств суспільства. Як тільки маси «впіймалися» на гачок, пастка зачиняється. Не випадково всі сатанинські режими, в першу чергу, викорінюють віру в Бога, насаджуючи або атеїзм і матеріалізм (СРСР), або диявольський містицизм, окультні вчення, як то було у фашистській Німеччині. А ви думаєте, з чого б це у більшовиків така фанатична ненависть до релігії? Десятки тисяч священнослужителів були репресовані, розстріляні, тисячі храмів зруйновані…

Фарисейство біблійне й сучасне — це спокушання мас і прикриття гріха законами або інтересами народу, держави, класу. Справа не тільки у звірствах, садизмі, кровопусканнях як таких. Весь трагізм у тому, що всі ці злодіяння освячувалися державним законодавством, партійною ідеологією і тим самим виводилися за рамки понять гріха, злочину, совісті, людської порядності, гуманізму.

У що на практиці виливається фарисейство — еманація сатани? Що приховується за солодкими словами книжників і облудників?

Відповіді на ці питання можна знайти в таких розділах Старого Завіту, як книги Суддів, Царств, Ездри, а також… у творах давньогрецького філософа Платона «Держава» й «Закони». Вдумливий читач не може не помітити: все це про нас — наші суспільні системи (навіть із зазначенням деяких дат!). Не випадково платонівські «Закони» після революції в нас не публікували. А в Чехословаччию, наприклад, 1969 року було влаштоване публічне судилище над тими, хто читав цей твір. Зверніть увагу, Платона, котрий жив у V столітті до н. е., боялися марксисти-фарисеї XX століття н. е.!

Читаючи «Закони», важко збагнути, чого вони більше стосуються: сталінізму чи маоїзму? Як відомо, Мао свою соціалістичну Піднебесну повністю скопіював у Платона, навіть строк її існування такий же — 10 тисяч років. Гітлер, до речі, також послуговувався цією цифрою, визначаючи історичний вік Третього рейху.