Дмитро Чобіт - Макуха або штрихи до політичного портрету Блоку Юлії Тимошенко

Вдумайтеся, шановний читачу: письменник, який написав дві позитивні книжки про Ю. Тимошенко, врешті-решт у ній же і розчарувався. І він далеко не перший та не останній. Особисто я розмовляв із Олександром Середюком, ще одним дослідником та автором цілком позитивних книжок про Ю. Тимошенко — «Ангел Хранитель. Політичний портрет». (Луцьк: Вісник, 2002) та «Юлія. Політичний портрет Ю.В. Тимошенко» (Луцьк: Надстир′я, 2005). Він теж абсолютно розчарований у своїй героїні, а що чоловік писав! Порівнював звичайного авантюриста і підступного провокатора із ангелом-охоронцем всієї України.

Розчарування і зневіра охоплюють чи не всіх, кому доводиться близько співпрацювати із Ю. Тимошенко. Чому? Причин, мабуть, багато, але головними із них є нещирість та неправда — якості, через які будь-яка справа не може бути міцною і надійною.

_________________________________________

* Всі висловлювання взято із книги: Рогоза Ю. Убить Юлю -ІІ //. — К. Медиаэкперт», 2007.

Із написаного у розділі «Воїни світла і справедливості» напрошується висновок: у парламентському списку «Блоку Юлії Тимошенко» більшу його половину становлять представники великого бізнесу. Депутатський мандат дає їм доступ до важелів державного управління і бюджетного фінансування. Вміло використовуючи депутатський статус та адміністративні механізми, вони не лише захищають належний їм бізнес, а й суттєво збільшують свої капітали. Інші питання цікавлять бізнесменів менше всього. Тому список БЮТ нагадує своєрідний бізнес-проект, який для маскування затулили ширмою із двох десятків справді достойних постатей. Але все-таки переважна більшість списку БЮТ — це маловідомі в Україні особи та ще й із не найкращими характеристиками і далеко не бездоганним минулим, навіть із числа людей великого бізнесу. На серйозну законотворчу роботу більшість бютівських депутатів просто не здатна. Це видно з усієї їхньої діяльності і в стінах парламенту, і за його межами. Навіть обравши новий склад депутатів від БЮТ на позачергових виборах 2007 року, виборці побачили, що абсолютно жодних якісних змін не відбулося, навпаки — стало гірше. Але хіба можна сподіватися чогось доброго від такої різношерстої публіки, яка переслідує примітивні своєкорисливі цілі? Вожді охоплені незбагненною жадобою влади, а їхні підлеглі — власними меркантильними справами. Як тут не згадати відомого прораба перебудови Олександра Яковлева, який на початку 90-х років попереджав про небезпеку перебування при владі політичної шпани — безвідповідальних, безсоромних і примітивних кар′єристів та нахабних пристосуванців. Саме таких осіб у Верховній Раді України найбільше у списку «Блоку Юлії Тимошенко». А що тут дивного? БЮТ уже давно перетворився на інкубатор політичної шпани на усіх рівнях.

Підсумовуючи, можна констатувати: Ю. Тимошенко та її оточення своєю брутальною колополітичною діяльністю скомпрометували в Україні пропорційну виборчу систему. Приймаючи її у 1997 p., український законодавець рівнявся на кращий європейський виборчий досвід, але він тоді не міг передбачити, що вже через 8 років цілком демократичну справу обрання парламенту жінка з косою перетворить на банальну інкубацію політичної шпани та ще й у рамках грандіозного бізнес-проекту. Недаремно ж у ЗМІ почали розшифровувати абревіатуру «БЮТ» як «Бізнес Юлії Тимошенко». А й справді дуже влучне, а головне — цілком достовірне найменування організації, яку колишній заступник голови ВО «Батьківщина», Герой України Степан Хмара назвав «напівприватною і напівмафіозною антиукраїнською структурою».

_________________________________________

* Команда, яка змінить Київ на краще! // Передвиборний буклет БЮТ. Відп. за друк. В. Уколов. — Друк. ТОВ «Тріода — Прінт», 2008. — С. 3

У першій п'ятірці Блоку Юлії Тимошенко на виборах депутатів Київської міської ради у травні 2008 р. четвертим значився Олександр Олексійович Зінченко, якого у передвиборних агітках партійні соратники називали «камертоном чесності».

Камертон — це прилад, який використовується як еталон чистоти звуку при настроюванні музичних інструментів. Тобто камертон є еталоном. Виходить, що у БЮТ Олександр Зінченко є еталоном чесності і порядності в політиці, на нього рівняються, беруть приклад, пишуть про це в агітках. Але називати О. Зінченка «камертоном чесності» — це все одно, що пробувати підпалити воду; така характеристика діяча, який до таких чеснот не має жодного відношення, мене шокувала. Про надзвичайно підлу, підступну, скандальну, наклепницьку, брехливу і шкідницьку діяльність цього політика я досить докладно написав у книгах «Монолітне болото або ЗАТ БЮТ» та «Фарисеї, або неоголошена війна Україні». Невже вожді БЮТ та їхні політтехнологи думали, що все забулося, і нахабно кинули черговий виклик суспільству, називаючи О. Зінченка «камертоном чесності»? Якщо так, то я вимушений ще раз пояснити народу, що являє собою цей «камертон».