Дмитро Чобіт - Макуха або штрихи до політичного портрету Блоку Юлії Тимошенко

Безумовно, що акція Юлії Тимошенко з блокування роботи Верховної Ради та її ж слова: «Я починаю діяти, і діяти досить жорстко», свідчать, що вістря її брутальних дій було спрямоване передусім проти Президента України Віктора Ющенка. Чому? Тут є кілька справжніх причин, про які бютівці жодним чином публічно не говорили.

Наслідком подібних дій союзника по парламентській коаліції є її розпад у будь-якій демократичній країні. Саме на це, очевидно, й розраховували верховоди БЮТ. Аби розпад коаліції та відставка уряду стали неминучими, акцію спрямували безпосередньо проти Президента; розраховували, що публічна образа його і зневага мають викликати рішучу відповідь. Якби Президент усе-таки не пішов на відставку Ю. Тимошенко з посади Прем'єр-міністра, то це означало б, що вона стала повним господарем ситуації. Тобто, Юлія Тимошенко пішла вабанк і була твердо переконана, що будь-який варіант для неї є виграшним.

7. Для чого фурману відставка?

Юлія Тимошенко посіла такий жаданий нею пост Прем'єр-міністра України у грудні 2007 року на гребені своєї популярності. За допомогою найвищих державних постів виконавчої влади України вона сподівалася набути значної ваги, авторитету та ще більше підняти свій престиж і рейтинг в очах людей. Цю посаду Ю. Тимошенко та її оточення завжди розглядали як трамплін для здобуття поста Президента України й парламентської більшості. І хоча публічно Ю. Тимошенко усіляко відхрещувалася від свого плану, її справжні наміри були очевидними для всіх. Це випливало з усього, особливо з діяльності уряду.

Порядний уряд будь-якої країни покликаний працювати на перспективу і дбати про розвиток країни. У лексиконі Ю. Тимошенко та документах, прийнятих очолюваним нею урядом, саме слово «розвиток» зустріти практично неможливо, зате там дуже багато демагогії про соціальний захист і соціальні гарантії для всіх: пенсіонерів, студентів, ветеранів, дітей війни, одиноких матерів, ошуканих вкладників і т. ін. Свою діяльність на посту прем'єра Ю. Тимошенко розпочала з виплат вже у січні 2008 р. по 1 тисячі гривень вкладникам Ощадного банку СРСР, виділивши на це з Державного бюджету майже 10 млрд. гривень. Тобто, прем'єр почала роздавати кошти, зароблені попереднім урядом. Майбутні витрати Ю. Тимошенко планувала покривати за рахунок ресурсів, одержаних від розпродажу решток державної власності України. Ця непродумана і навіть не схвалена парламентом діяльність, по суті, була великою авантюрою, заручником якої стала сама Ю. Тимошенко. Замість підняття добробуту вкладників, різко підскочив рівень інфляції, розпочався шалений ріст цін, що вмить з'їло «Юльчину тисячу» та вдарило по кишенях усіх простих українців. Рейтинг Ю. Тимошенко, яким вона дорожить понад усе, замість іти догори — покотився вниз.

Унаслідок бездарного керівництва державою уряд не домігся жодних позитивних зрушень в економіці. Не відчули будь-якої турботи з боку уряду ні працівники промисловості, ні сільського господарства, ні освіти, ні науки, культури, охорони здоров'я. Але всі вони чи не щодня слухали хвалькуваті та пустопорожні заяви про боротьбу уряду з корупцією, контрабандою, небаченими успіхами щодо соціальних виплат та захисту обездолених. На цьому тлі вже через п'ять місяців такої діяльності в уряду виникли великі проблеми з бюджетом, інфляцією та зростанням цін; на горизонті замаячіла загроза невиконання численних соціальних обіцянок, зокрема перед ошуканими вкладниками. У цій ситуації Ю. Тимошенко не придумала нічого кращого, як шукати нагоду «гарно» піти з уряду при ще високому рейтинзі. Оточення Ю. Тимошенко прагнуло будь-що зберегти їй політичну перспективу. Із вищенаведеного можна прийти до висновку, що при цьому ставились такі завдання: зняти із себе відповідальність за соціально-економічну ситуацію в країні та невиконання власних обіцянок; перекласти на інших вину за урядові прорахунки і дискредитувати Президента. Успішна реалізація таких заходів могла зміцнити і навіть підняти рейтинг «Блоку Юлії Тимошенко». Оце, мабуть, і були справжні причини, чому фурмана вирішили зняти із урядового воза, — далі він успішно їхати вже не міг.

У випадку відставки Ю. Тимошенко з поста Прем'єр-міністра України сам цей факт став би новиною №1, про це б говорили і писали усі ЗМІ. Як наслідок рейтинг Ю. Тимошенко різко пішов би вгору — політтехнологи знають, як це забезпечити; для такого випадку у них є великий арсенал методів, способів, підручних ЗМІ, а головне — жертва, так шанована народом.