Дмитро Чобіт - Макуха або штрихи до політичного портрету Блоку Юлії Тимошенко

4. Журналістське розслідування

У вівторок, 13 червня 2008 р, я перебував у Києві — приїхав на черговий суд із колишнім главою Адміністрації Президента України В. Медведчуком: програвши з тріском судовий процес у справі книги «Нарцис», у знаменитому Печерському районному суді м. Києва він тепер вимагав не випускати у світ книгу про сам судовий процес. Оскільки судове засідання мало відбутися у другій половині дня, то вранці я вирішив подивитися виступ Президента України. У Верховній Раді потрапив на бедлам. Антиінфляційний пакет, щодо якого розгорівся такий скандал, мене зацікавив, і я пішов до столів, на яких роздають законопроекти. «Який пакет антиінфляційних законопроектів? — здивувалися дівчата. — Немає й не було такого!» Побачивши мою зацікавленість питанням, один відповідальний працівник мені сказав: «Дмитре Васильовичу! Та це такий обман, таке паскудство, якого світ не бачив. І як його люди терплять! Дивуюсь, що й Президент мовчить. Візьміть та й напишіть про це».

Так було посіяне перше зерно для майбутньої книги. Але не один я цікавився текстами законопроектів «антиінфляційного пакету». У секретаріаті парламенту я одержав копію довідки, підготовленої Голові Верховної Ради про наявність законопроектів, які умовно можна було віднести до антиінфляційних; її підготували тому, що самі бютівці не назвали жодного конкретного законопроекту, який вони вимагали негайно прийняти.

У довідці значилось лише п'ять законопроектів. Ось вони: №2291 від 28.03.2008 р. «Про встановлення на 2008 рік тарифної квоти на ввезення в Україну деяких видів м'яса»; його авторами є народні депутати Є.Я. Сігал і О.М. Ткаченко; № 2291-1 від 16.04.2008 р. «Про порядок встановлення тарифної квоти на імпорт окремих товарів та внесення змін до деяких законів України» (автори ЄЯ. Сігал і С.А.Терьохін); № 2292 від 28.03.2008 р. «Щодо регулювання реалізації окремих соціально-значимих продуктів харчування» (Є.Я. Сігал і О.М. Ткаченко); № 2351 від 08.05.2008р. «Про митний тариф України». Цей законопроект стосується зобов'язань України щодо вступу до Світової організації торгівлі (СОТ) і внесений Кабінетом Міністрів України. Вже після того, як фракція БЮТ у повному складі розпочала блокування Верховної Ради, народний депутат України, бютівець С.А.Терьохін зареєстрував законопроект за № 2351-1 від 13.05.2008 р. «Про внесення змін до Закону України «Про митний тариф України». Тобто назва цього законопроекту повністю збігалася із законопроектом, внесеним Кабінетом Міністрів України від 08.05.2008 р. Різниця полягала в обсязі — уряд подав проект на 379 сторінках, а С.А.Терьохін — на 270-ти.

Стан проходження деяких законопроектів у Верховній Раді України

Таблиця підготовлена Секретаріатом Верховної Ради України про наявність станом на 13 травня 2008 р. законопроектів, які умовно можна віднести до антиінфляційних

Це повний перелік законопроектів, зареєстрованих у Верховній Раді, станом на 13 травня 2008 року, які з дуже великою натяжкою можна віднести до антиінфляційних, — їх є п'ять. Ми пам'ятаємо, що після початку блокування трибуни і президії Верховної Ради бютівцями Юлія Тимошенко заявила: це робиться, оскільки не розглядаються антиінфляційні законопроекти, внесені «нашою командою». До цієї команди дуже важко віднести колишнього Голову Верховної Ради України, комуніста О.М.Ткаченка, який є автором двох законопроектів із п'яти. Окрім цього, номер «1», який на законопроекті стоїть через риску до основного, засвідчує іншу редакцію цього ж законопроекту. Таких у переліку є два. Отже, фактично внесено три законопроекти, автором двох із них є О.М.Ткаченко. То що ж внесла команда Юлії Володимирівни?

Тут серйозну мову можна вести лише про один законопроект, поданий у парламент Кабінетом Міністрів, — «Про внесення змін до Закону України «Про митний тариф України». Але він є чисто сотівським проектом і має дуже віддалене відношення до справи подолання в Україні інфляції. Це по-перше. А друге, цей законопроект у Верховній Раді одержано і зареєстровано 8 травня 2008 року. Як всім добре відомо, 9, 10 і 11 травня у цьому році були вихідними днями. 12 травня — це понеділок, у Верховній Раді в цей день працюють комітети і погоджувальна рада фракцій; це був перший робочий день після внесення урядом Тимошенко єдиного, так званого антиінфляційного, проекту. Для того, аби його розглянули депутати (а це ж 379 сторінок тексту), потрібно його розмножити і їм роздати, а роздають лише у пленарні дні. Тобто при найоперативнішій роботі секретаріату його могли роздати щойно вранці 13 травня! І не раніше. Однак депутати повинні його вивчити і розглянути в комітетах. Мінімально встановлений для цього термін — 5 днів. Скажіть, будьте добрі, навіщо Прем'єр-міністру України, високошановній Юлії Володимирівні Тимошенко, потрібно було кидати усю фракцію свого імені у півтори сотні бездумних «кнопкодавів» на блокування трибуни і президії Верховної Ради України? Чому вона так вчинила? Для чого ця дама з косою влаштувала ганьбище для України перед усім цивілізованим світом? І головне запитання: чи поважає сама себе Юлія Тимошенко після того, що вона скоїла 13 травня 2008 року?