Дмитро Чобіт - Макуха або штрихи до політичного портрету Блоку Юлії Тимошенко

_________________________________________

* Добродум Ольга. Деревляний тут був! // Хай Вей. — 2008. — 15 серпня // http://209.85.135.104/search?g=cache:F?213A2Q-aAJ:h.ua/story/122203+%D

А так вийшло якось недобре. Прославилися на всю Україну. І за що? За якісь там безневинні жарти. Навіщо ж тоді пан Деревляний так галярмово виключив із фракції БЮТ в обласній раді і ВО «Батьківщина» безневинного жартівника? Хіба ж це справедливо стосовно людини, яка так багато зробила для пана Деревляного? Невже за таку справедливість бореться БЮТ?

Згідно з публікаціями у ЗМІ, джип Volkswagen Toureg пан Савицький подарував панові Деревляному, — як другу та справедливому бютівцю. Але то, виявляється, не єдиний автомобіль!

Про пригоди пана Деревляного не статтю — книгу писати можна. Проте цю справу залишаю тернопільським журналістам, у них все-таки куди більше інформації, часу, та й тема ближча. Радив би для початку видати однією брошурою всі публікації про тернопільського поборника справедливості. Зробити це треба для того, аби деревляні політики в Україні далі не інкубувалися.

P.S. Вже коли цей матеріал був написаний, автору стало відомо і про секс-розваги в Одесі. Тамтешній керівник БЮТ, до речі, не чоловік, а жінка була сфотографована, коли розважалася у секс-барі з голим мужчиною! Нічого не скажеш, високоморальні особи заправляють політикою в БЮТ. Однак чому тут дивуватися, коли сама пані Ю. Тимошенко не раз прилюдно торкалася теми сексу; вона про нього говорила в інтерв'ю і навіть на офіційному засіданні Кабінету Міністрів України! То чому тут дивуватися? Якщо стурбований вождь говорить про таке на засіданні уряду, то чому не менш стурбованим підлеглим не зайнятися цим прилюдно у барі чи сауні, навіть під дулом автомата Калашникова, — перепрошую, за висновком тернопільських пінкертонів, — незарядженої мисливської зброї?

1. Спільний адвокат Ю. Тимошенко і В. Медведчука

У середині червня 2008 року ЗМІ передали повідомлення про те, що народний депутат України від БЮТ Андрій Портнов виграв судовий процес у «5-го каналу» українського телебачення. Мене вкрай здивувало не те, що суд задовольнив його позов у справі захисту честі, гідності та ділової репутації, а факт, що бютівця А. Портнова захищав адвокат Володимир Макар. Останнього я добре знав, бо у Голосіївському районному та Апеляційному судах Києва ось уже третій рік у його особі суджуся з Віктором Медведчуком. Так-так, Володимир Макар у новій, надуманій справі колишнього глави Адміністрації Президента України В. Медведчука у позові до мене захищає його інтереси. Програвши з великою ганьбою у Верховному Суді України справу щодо визнання недостовірною інформації у моїй книзі «Нарцис. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука», В. Медведчук тепер добивається заборони видавати будь-що про нього і про сам судовий процес у Печерському суді.

Факт зв'язку В.Макара і А. Портнова мене заінтригував, а далі виявилось те, що мене приголомшило: адвокат Володимир Макар представляв у судах і Юлію Тимошенко!

Ще у 2006 році газета «Україна молода» опублікувала статтю «Україну молоду» Б'ЮТЬ - 2». У ній ішлося про те, що публікація інтерв'ю одного з керівників Демократичної партії Росії І. Старікова із несуттєвою критикою Ю. Тимошенко викликала з її боку негайну реакцію і подання позову до Шевченківського районного суду м. Києва. Цікаво те, що незадовго до цього ця ж Ю. Тимошенко із членами своєї команди у коментарі «Україні молодій» вжила ще гостріший вираз до опонентів про «здачу національних інтересів представниками проющенківських сил». Він не викликав судової реакції, а значно безвинніший вислів щодо неоднозначних стосунків Ю. Тимошенко з В. Путіним її обурив. Однак тут не це є головним, а негідні методи, якими Ю. Тимошенко добивалася потрібного судового рішення. Процитую «Україну молоду»: «Як розповів (у суді) її адвокат Володимир Макар, уже НАСТУПНОГО дня після публікації на адресу «УМ» від імені Тимошенко був відправлений лист, де містилося прохання надати їй площу для відповіді. При цьому лист був звичайний, а не рекомендований, тому доказів, що «УМ» його отримала, у сторони немає. Та й доводити нічого, бо на проспекті Перемоги (адреса редакції «УМ». — Д.Ч.) нічого такого з площі Лесі Українки (штаб БЮТ. — Д. Ч.) не отримували. Але ще цікавіше, що навіть якщо й так, то представники Тимошенко насправді й не збиралися очікувати нашої згоди чи відмови. Бо вже наступного дня (а це було саме 7-е січня — Різдво) після ніби то відправленого нам листа вони поштою направили позов до суду».