Андрій Микулин - Концентраційні табори в Совєтському Союзі

На брамі день і ніч дижурить вартовий, а на ніч браму замикають. Щоденно ранком нарядчик УРЧе дає на браму список з прізвищами тих в'язнів, що працюватимуть поза табором. Вартовий під час переходу в'язнем брами звіряє список з його прізвищем. Під брамою в'язнів перебирає воєнізована варта і супроводить їх до місця праці. З того моменту УРЧе за в'язнів не відповідає. Підчас повернення в'язнів до табору їх обов'язково обшукують. Політичним в'язням, які вже відбули більше двох третин свого ув'язнення (за вийнятком спеціяльної категорії) та виявили себе поза підозрою і сумлінними на праці, за дозволом начальника табору та УРЧе іноді дозволяють ходити до праці без конвою. Рецидивістів, важких кримінальних злочинців та «отказчиків» і тих, що перебували в таборовому ізоляторі, до праці виводять тільки під вартою.

ГУЛАГ завжди прямує до того, щоб виробнича діяльність таборів відбувалася в середині самого табору. Через те велика кількість таборів охоплює собою значну площу, на якій і розміщені виробничі підприємства: копальні, фабрики, майстерні, будівництва і т. д. Лише такі табори, як лісорозробка, будування шляхів, каналів, залізниць, мостів і інших споруд, не можуть огороджувати таборовою огорожею.

Ув'язнені мешкають у бараках пересічно по 200–300 осіб. Упривілейовані в'язні мешкають в окремих кімнатах по 2–4 особи, існують інші бараки на 10–20 осіб, або окремі кімнати для одного в'язня-спеціяліста. В бараках загального мешкання збудовано або двоповерхові загальні нари, або типу вагонки. Постелі не видають, хоч у приписах ніби й сказано, що кожний в'язень мусить мати постіль. Замість постелі вживають сухий мох, прикритий мішками. Серед бараку стоїть декілька довгих столів та лавок. Зимою бараки опалюють печами, зробленими в'язнями з залізних бочок від нафти, або ж у землю вкопана довжелезна залізна рура до метра в діяметрі. Через те що бараки дерев'яні, вони всі переповнені блощицями. Блощиці та комарі — це бич в'язнів. На далекій півночі серед боліт комарів незчисленна кількість і вони прямо загризають в'язнів. Не зважаючи на жорстокий режим концтаборів, ГУЛАГ приписує видавати в'язням накомарників, які мало захищають від комарів, але це свідчить про те, що навіть сам ГУЛАГ звернув увагу на те, бо комарі… зменшують визиск концтаборовиків.

В концтаборах не існує окремо бараків для політичних та кримінальних злочинців; усі вони живуть разом, при тому «кримінальний світ» завжди тероризує політичних, а їх, як «соціяльно-близьких» заохочує і підтримує до того таборове начальство.

Крім особистого одягу, туалетного приладдя, якого взагалі немає, та посуду (їдунки, миски і ложки), інших речей в'язневі тримати заборонено. Під час погіршення таборового режиму, за вказівками III частини, УРЧе відсортовує частину в'язнів, розміщує їх в окремих огороджених бараках, відбирає у них власний одяг та одягає в таборовий. Власний одяг перебуває на схороні в комендантурі табору. Для сторожі над такими в'язнями приділяють з самих в'язнів нічну ваху, т. зв. «кругову поруку». Під час послаблення режиму таборовий одяг відбирають, а видають власний.

На кожний барак призначають старшого та днювального. Їхній обов'язок — порядкувати в бараці, наводити лад і наглядати над в'язнями. Днювальний на іншу працю не ходить, він прибирає барак, постачає його водою, опалює, заготовляє дрова, одержує хліб на в'язнів і т. п. В більшості днювальні бувають таємною агентурою ІІІ частини. Листування з рідними за правилом заборонене. Частині в'язням на Воркуті дозволяли одержати на рік один лист від рідних та один надіслати від себе. Всі листи переходять цензуру ІІІ частини. Офіційної пошти в таборах для в'язнів не існує; листи відправляють через службову пошту, хоч КВЧ у кожному таборі на видному місці розвішує «скриньки для листів». Пачки з харчами (посилки) дозволяють одержувати не кожному в'язневі, бо в'язні поділені на різні категорії щодо засуду і таборового режиму. За посилками висилають шоферів з автами або «урки» (легкої категорії кримінальні злочинці). Підчас подорожі вони розграбовують посилки, продають їх місцевому населенню, псують та нищать. Притягти їх до відповідальности ніхто не має права, бо для таборів посилки вважають справою розкошів. 98 % усіх бандитських вчинків у таборах поповнюють лише кримінальні злочинці. Вони розграбовують склади з харчами, обкрадають в'язнів, нищать таборове майно, забивають в'язнів, програють у карти свій, сусіда і чужий одяг. Більшість з них, звільнившись з табору, знову виконує злочин, щоб попасти назад. Кримінальні злочинці — це своєрідний советєтсько-таборовий світ, який почувається в концтаборах повноправним господарем, має свої приписи і закони, власних зверхників і про все поінформований. З ними рахується ГУЛАГ, таборове начальство та III оперативний відділ.