Андрій Микулин - Концентраційні табори в Совєтському Союзі

г) Закидати дранку глиною, вирівняти стіну з приготуванням глиняного розчину. Норма на одну людину — 30 кв. метрів.

ґ) Затерти глину піском, з пересіванням піску і вирівнянням поверхні під льокало. Норма на одну людину — 84 кв. метрів.

д) Повна будова печі, з приготуванням розчину, підтесуванням і витесуванням конфігурацій на цеглі. Норма на одну людину — 0,75 кубометра готової печі за 8 годин.

е) Навантажити в шахті вагонетку об'ємом 4 кубометри і відкотити її по рейках на віддаль 50 м. Норма на одну людину — 20 вагонеток.

є) Викопати рови для фундаменту в ґрунті 2-ої категорії (м'який) на глибину 1,5 метра і шириною 0,5 метра. Норма на одну людину — 12 кубометрів.

ж) Викопати траншею для каналізації або водотягу на глибину 3 м. при ширині до 0,5 м., ґрунт 4-ої катеґорії (кам'янистий). Норма на одну людину — 4,8 кубометра. При третій катеґорії ґрунту (напівкам'янистий) норма на одну людину — 6,8 кубометра. В піщаному ґрунті — 1-ша катеґорія, з перекиданням лопатою на віддаль до 25 м. — норма на одну людину 18 кубометрів.

Наведені тут норми не є загальними для всіх концтаборів, бо кожне управління має власні норми, в залежності від умовин праці, виробничої діяльности та таборового режиму. Нормувальник має право завжди збільшувати, але не зменшувати норми виробів.

При великих морозах норми можуть за особистим розпорядженням начальства відповідно зменшуватися, але на те складається спеціяльний акт, який виправдує зниження норм. Акт підписують нормувальник і нарядчик, а затверджує заступник начальника по виробництву.

До 25 ступенів морозу акти не складаються і в'язні повинні працювати нормально. В частині концтаборів, якщо мороз досягає 30–35 ступенів, норми зменшуються на 15 %, а в'язням на протязі кожних 4 години праці дозволяється півгодини обігріватись при вогнищах. Коли мороз досягає 40–45 ступенів, норми зменшуються на 25 %, в'язням дозволяється через кожні 2,5 години обігріватись одну годину; при більших морозах норми зменшуються на 35 %, а в'язні обігріваються через кожну годину протягом 1,5 години. При морозі 60 ступенів такий день мусить актуватися і в'язні не повинні працювати, однак таких приписів у таборі недотримуються. Але це залежить від місцевих начальників концтабору.

За вказівками заступника начальника по виробництву окремим катеґоріям в'язнів нормувальник може щоденно ставити 100 % виконання норми, незалежно від процентів її виконання. Крім III частини, заступника начальника табору по виробництву та начальника табору, ніхто контролювати нормувальника в таборі не має права. Тому досить часто нормувальники входять в угоду з бригадирами і нарядчиками для зловживання нормами, щоб притиснути того чи іншого таборовика, або ж «вивести» більший процент виконання норми, очевидно за певні хабарі. На таборовій мові фальшиве виконання і перевиконання норми називається «тухтою», а «тухту» записують по «блату», тобто за протекцією, сприянням, обдурюванням.«Блат» — таке розповсюджене в таборах явище, що навіть існувала приповідка: «Блат стоїть вище Сталіна». Таборові начальники, з одного боку, ведуть з «блатом» боротьбу, а з другого — сприяють йому.

Один з членів інспекції ГУЛАГ-у, об'їжджаючи табори Воркути, заявив на зібранні в'язнів: ««Блат» у таборах так розповсюджений, що коли я накажу арештувати якогось в'язня, я не є певний, що він буде заарештований, бо тільки через «блат» його не заарештують». Концтаборовому «блату» дорівнює «тухта». «Тухту» роблять усі, від пересічного концтаборовика до начальників включно. (Зрештою «тухта», явище, що розповсюджене по всьому СССР). Жахливі умови життя в концтаборах, застосування невільничої праці, жорстока боротьба за існування, щоб зберегти життя, нелюдський визиск породжують і весь час підтримують «тухту».

Територія табору буває різної конфігурації, яка в більшості залежить від місцевости. Місце для табору в СССР вибирають серед лісів, боліт, у горах або там, де сама місцевість сприяє його маскуванню, унеможливлює втечу і має погані шляхи сполучення. Сама територія концтабору огороджується високим парканом з товстих стовбурів дерева впритул один до одного. Стовбури глибоко вкопані в землю, а верхня частина загострена. Поверх паркану в декілька рядів натягається колючий дріт. Бувають і табори, що огороджені лише колючими дротами. Вздовж паркану на певній віддалі одна від другої, побудовані вежі для сторожі і спостерігання. На вежах стоїть озброєна кулеметами та крісами воєнізована охорона. Ззовні вздовж паркану переходить патруль, а на ланцюгах бігають сторожові собаки. Бувають табори, що крім паркану мають також ззовні викопані глибокі рови на зразок танкових перешкод. Ліс навколо табору на певній віддалі вирубується, а місцевість зорюється, щоб можна помітити сліди втікачів. Зимою сліди помітно на снігу. Огорожа освітлена прожекторами, а вежі мають телефони та іншу сигналізацію. В паркані існує лише одна брама з будкою, через яку виходять поза табір в'язні до праці та вертаються з неї. Зсередини табору понад парканом визначено смугу на віддалі 5 метрів від огорожі, яку в'язням переходити заборонено. Вона позначена невисокими стовпцями, між якими натягнено колючий дріт. Під час зближення в'язня до забороненої смуги вартовий попереджує: «Не підходи! Стріляю!» В разі непослуху вартовий зразу стріляє у в'язня.