Дмитро Чобіт - Фарисеї, або Неоголошена війна Україні

Підписуючи меморандум із В.Януковичем, Президент Віктор Ющенко подав приклад християнського прощення і єднання усієї України.

1.Причини конфлікту

Перемога українського народу у Помаранчевій революції та обрання Президентом України Віктора Ющенка завдало сильного удару по амбіціях Президента Росії В.Путіна, який неприховано підтримував відверто проросійського кандидата В.Януковича і навіть двічі вітав його з перемогою. Втративши важелі впливу на Україну, Росія шукала способи для їх відновлення. Одним із таких і став газ.

Вперше питання нової ціни на газ росіяни висунули 28 березня 2005 року. З цього часу і розпочалися переговори. “Нафтогаз України” намагався знайти взаємоприйнятне рішення, однак Росії воно було зайвим – їй потрібно було здобути важіль впливу на Україну, яким могла стати передача української газотранспортної системи. Це стратегічна мета Росії. Особлива зацікавленість цим питанням з боку Росії пояснюється двома важливими речами.

Перша. Контроль над газотранспортною системою України одночасно і є важелем впливу на всю її економіку.

Друга. 80% експорту російського газу в Європу проходить через Україну. Той, хто “сяде” на цю трубу, отримає мільярди доларів щорічно і завжди матиме величезні важелі впливу у самій Росії – на її політичні партії, засоби масової інформації і т.д. Тому експерти вважають, що в основі газового шантажу Росії лежали ще й бізнесові та політичні інтереси самого В.Путіна, строк президентських повноважень якого завершується, але на відміну від Б.Єльцина, він прагне і надалі мати великий вплив у Росії, а для цього необхідні величезні кошти.

Для здійснення цих намірів у 2004 році вже був створений Міжнародний консорціум з модернізації та управління газотранспортною системою України. Документ підписали Президент України Л.Кучма, Президент Росії В.Путін і канцлер Німеччини Г.Шрьодер. Поразка на українських виборах В.Януковича перекреслила ці грандіозні плани В.Путіна. Нова українська влада чітко заявила, що газотранспортну систему України, як особливої ваги стратегічний для її економіки об’єкт, не віддасть, а модернізувати та управляти нею і сама зможе. Що стосується Міжнародного консорціуму, то він може існувати, але лише для спорудження нових трубопроводів. Це, звичайно, В.Путіна аж ніяк не влаштовувало. Ось із цього і розпочався конфлікт.

2. Питання ціни

Ціна на газ стала основним важелем політичного тиску. Спочатку росіяни виставили ціну у 120 доларів за 1 тисячу кубометрів газу, влітку – вже 160, а в листопаді – 230. Так розпочалася газова війна, пік якої припав на кінець 2005 року.

Під прикриттям “газової завіси” російський Президент В.Путін особисто зайнявся прямим політичним шантажем України – це бачили всі з екранів телевізорів.

Поставки дешевого газу в Україні могли бути при єдиній умові, на якій наполягав російський Газпром – передача йому не менше 50% статутного фонду газотранспортної системи України та її підземних газосховищ. Таку пропозицію російська сторона висунула в грудні 2005 року. Тим самим Росія відкрила свої карти і показала, чого насправді вона домагається. Але Росії газотранспортну систему не віддав навіть Президент Білорусії О.Лукашенко – там російський “Газпром” має лише 50%, а другою половиною володіє Білорусія, в обмін на дешевий газ. Віддати все не наважився навіть “бацька”, бо він добре розуміє, що труба віддається раз і назавжди, а дешевий газ може стати дорогим у будь-який момент.

В Україні власну газотранспортну систему здавали і Л.Кучма, і В.Янукович, і М.Азаров. До речі, колишній виконуючий обов’язки Прем’єр-міністра України Микола Янович Азаров, виступаючи 30 грудня 2005 року у прямому ефірі телеканалу “ІСТV”, прямо заявив, що Україна має передати Росії свою газотранспортну систему в рамках підписаного з Росією і Німеччиною договору про створення міжнародного консорціуму [49] [49] З виступу М.Азарова в прямому телеефірі телеканалу ІСТV. Передача “Свобода слова”. Ведучий Савік Шустер. – 2005. – 30 груд. . Цілком зрозуміло, що саме такої ж думки дотримується і партнер М.Азарова по списку Партії регіонів В.Янукович.

Дуже показово, що категорично проти передачі Росії української газотранспортної системи висловились 81% слухачів російськомовної програми ICTV 30 грудня 2005 року і лише 19% підтримали позицію, озвучену М.Азаровим!

Подібним чином діяв і український прем’єр Юрій Єхануров. Він відразу ж відхилив російські домагання щодо передачі їй української газотранспортної системи і заявив: “Про це не може бути й мови – таке заборонено законом”. Ці слова облетіли всі ЗМІ, у них було відзеркалено державну мудрість і український патріотизм цього урядовця.