Дмитро Чобіт - Макуха

Але найголовніше полягає в іншому. Все свідчить про те, що закони із так званого «пакета антиінфляційних заходів» команди Ю. Тимошенко не були спрямовані на системне подолання галопуючої інфляції та зменшення росту цін; вони навіть не мали характеру першочергової важливості - і не були розраховані на довготривалу перспективу розвитку держави. Ці закони не могли позитивно вплинути на основні економічні процеси: бюджет, фінансову систему, промислове і сільськогосподарське виробництво, тобто вони просто не могли зробити жодних суттєвих поліпшень в економіці.

Скандальний «антиінфляційний пакет законопроектів», як задекларувала сама Ю. Тимошенко, підготувала її команда. З цього можна зробити висновок: у цієї команди відсутній не лише професійний підхід до справи, - вона не розуміє елементарного. І тут немає нічого дивного: фаховий рівень «антиінфляційного пакета» цілком відповідає інтелектуальному рівню Юлії Тимошенко. Про нього яскраво свідчать і речі, які лежать на видноті: голий популізм, дешева демагогія, різноманітні скандали, інтриги, авантюри і провокації. У такому разі постає головне запитання: «Хіба може авантюрист, провокатор і скандаліст позитивно керувати державою?» Відповідь на нього дає сама Ю. Тимошенко на прикладі власної урядової діяльності.

Ми будемо іти своїм шляхом і далі. Якщо потрібно, будемо

блокувати трибуну, щоб «вибити» закони, необхідні країні.

Юлія Тимошенко,

Прем 'єр-міністр України [8] [8] 3 виступу на мітингу перед виборцями м. Києва // Київський майдан. - 2008. - Травень. - Спецвипуск № 1. - С. 1. .

Країна втомилася від політичних провокацій і авантюр.

Вона хоче нормальної роботи парламенту.

Юлія Тимошенко,

Прем 'єр-міністр України [9] [9] Слова Ю. Тимошенко, проголошені на зустрічі з Головою Верховної Ради України А. Яценюком 23.06.2008 р. // Українська правда. - 2008. - 24 червня. // http://www.pravda.com.ua/news/2008/6/24/77938.htm. .

В парламенті не криза, в парламенті - істерія.

Юлія Тимошенко,

Прем 'єр-міністр України [10] [10] 3 виступу у прямому ефірі програми ТСН телеканалу «1+1». - 2008. - 29 червня. - 19 год. 50 хв. .

Ще не встигли вгамуватися хвилі і влягтися пристрасті після першого блокування депутатами БЮТ трибуни і президії Верховної Ради України, як її роботу у четвер, 19 червня 2008 р., було паралізовано аналогічним чином. Це стало несподіваним для багатьох, адже середа, 18 червня, у парламенті минула спокійно - жодних комічних мізансцен та особливих конфліктів не було, але й не йшла конструктивна робота. Після виходу з коаліції бютівця Ігоря Рибакова і самооборонця Юрія Бута у парламенті склалася патова ситуація: жодна сторона - ні коаліція, ні опозиція - не мала достатньо голосів для прийняття рішення.

У цей же день у новому фешенебельному офісному центрі ВО «Батьківщина», що на вулиці Турівській у Києві, відбулося засідання фракції БЮТ, у роботі якого взяла участь прем'єр Ю. Тимошенко, аби підняти бойовий дух своїх сподвижників.

Серед іншого вона відкрито закликала готуватися до дострокових парламентських виборів та дала вказівку щодо мобілізації виборчих штабів в областях, містах і районах. Як зазначило добре інформоване інтернет-видання «Українська правда»: «Фракція БЮТ отримала установку йти напролом». Після цієї особистої «установки» прем'єра вже наступного дня - у четвер, 19 червня 2008 р., - фракція БЮТ заблокувала трибуну і президію парламенту та паралізувала його роботу. Такий несподіваний крок став сюрпризом навіть для союзників по коаліції - фракції НУНС.

Причини чергового блокування керівник фракції БЮТ І.Г.Кириленко пояснив необхідністю розгляду законопроектів, які мають «першочергове державницьке значення». До таких він насамперед відніс питання про скасування депутатської недоторканності, пільг та запровадження імперативного мандата, який би дав партіям право позбавляти своїх списочників депутатських повноважень, якщо вони не виконуватимуть партійних настанов. Оскільки прийняття такого закону вимагає внесення змін до Конституції, І.Г. Кириленко вимагав, аби його схвалили не менше, як 300-ми голосами. Цілком зрозуміло, що цієї явно нереальної бютівської вимоги у сесійній залі не можна виконати. Це добре розуміли і бютівці, і їхні лідери. Але для чого ж тоді блокували роботу парламенту і висували пропозиції, які явно були непрохідними? Чому так нахабно диктували всім іншим свою волю?