Дмитро Чобіт - Монолітне болото або ЗАТ БЮТ

Мені відомо, що на представленні Степана Курпіля активу Львівської обласної організації «Батьківщини», яке мало місце у листопаді 2005 року, ряд керівників райорганізацій відкрито висловили свої категоричні заперечення проти цієї кандидатури. Протест переріс у хвилю обурення, коли на запитання: «Скільки часу Ви в партії?» пан Степан відповів: «Уже два місяці я є членом «Народного Союзу «Наша Україна».

Присутні на цьому виборчому дійстві розповідали, що від почутого їм відняло мову, і в них здивовано відкрилися роти, а потім зал вибухнув гомеричним сміхом. «Ми випали - це був «повний абзац», - повідомив очевидець. Такого чорного політичного гумору Україна, мабуть, не бачила - аби член конкуруючої політичної сили очолив обласний виборчий штаб опонентів! Ймовірно, що подібного досвіду не має і світова практика політичної боротьби.

Правда, дізнавшись про бютівське підвищення пана Степана Курпіля, нашоукраїнці чомусь виключили його із свої лав. Навіщо? Я б цього не робив нізащо - навпаки, щотижня вимагав би від нього партійного звіту про виконану роботу у стані опонентів. На місці нашоукраїнців цей звіт я неодмінно вимагав би у письмовому вигляді за підписом і печаткою обласного виборчого штабу БЮТ. Мати свого Штірліца - і так просто від нього відмовитись?…

Бютівський фортель «аля Штірліц», на мою думку, міг придумати лише голова СБУ, тому вважаю, що шановна Юлія Володимирівна до цієї знаменитої міжпартійної комбінації, ймовірно, є абсолютно непричетною.

До речі, на ці та інші важливі теми я мав намір з Вами, шановні партійні лідери, поговорити, але ні в жовтні, ні в листопаді, ні в грудні 2005 року Ви не мали для цього часу, бо з ранку до вечора були надто зайняті іншим. Домовитись про зустріч по телефону з Вашими помічниками було неможливо, а приїхавши в центральний офіс, я незмінно спостерігав таку картину, що Ви, шановні, бесідуєте або з Губським, або з Бродським, або з Волковим, або ще із кимось, мені абсолютно не знайомим. Керівників обласних організацій, в основному, приймав Ваш заступник Ярослав Петрович Федорчук. Чекати годинами на аудієнцію я не мав жодного наміру. Коли до члена політради партії (наголошую - не лише до мене) таке незрозуміле ставлення, то про що далі говорити?

Лицеміре, - вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого.

Євангеліє від Св.Матвія, 7-5

Шановні Юліє Володимирівно й Олександре Валентиновичу, услід за Вашими висловлюваннями щодо нещасних олігархів і кучмістів, які помилялися і яким потрібно дати «шанс», подібне твердив і Ваш новий рекрут Микола Томенко. Зокрема, у розповсюдженій у ЗМІ інформації прес-служби БЮТ він говорить: «Якщо сказати метафорично, то кучмівський режим взяв цих людей «у полон», а наша команда їх «звільнила» і дала їм шанс перегорнути сторінку їхнього попереднього політичного життя» [21] [21] Цит. за текстом інформації прес-служби БЮТ від 26 грудня 2005 р. . Ого! Виявляється, що один з тих, хто надавав кучмістам і олігархам шанс виправлятися, був сам М.Томенко! Для тих, кому невідомі деякі тонкощі, - роз’ясню: Микола Томенко вступив у ВО «Батьківщина» щойно під час VІІ з’їзду партії - 26 листопада 2005 року. Отже, виходить, що між цією датою і 17 грудня (день затвердження остаточного списку БЮТ) і відбувалося «надання шансу на виправлення». Тепер все зрозуміло?

Але М.Томенко йде у своїй святій простоті ще далі і твердить: «Найголовніше в усій історії зі списками те, що в нашій команді - напевно, єдиній в Україні - відбувалася серйозна дискусія стосовно кожного кандидата в партійний список». [22] [22] Цит. за текстом інформації прес-служби БЮТ від 26 грудня 2005 р. У тих, хто знає, слова Миколи Томенка викликають принаймні подив: про яку саме команду він говорить? З часу парламентських виборів 2002 року аж до 8 вересня він був у команді Віктора Ющенка і протягом останніх 10 місяців займав посаду віце-прем’єр-міністра України; після того, як йому не вдалося схилити ПРП до входження у БЮТ, - він 7 грудня 2005 року вийшов із партії В.Пинзеника і у цей же день вступив у ВО «Батьківщина». То які ж це загадкові «команди» вели «серйозні дискусії стосовно кожного кандидата в партійний список БЮТ»? Мені, як члену політради ВО «Батьківщина», про такі «дискусії» нічого не відомо з простої причини - політрада такого питання не обговорювала, бо навіть для цього не збиралася. Мені нічого не відомо, щоб це питання обговорювала і президія політради партії, а тим більше - VІІ з’їзд ВО «Батьківщина». Отже, «дискусії» проводились у дуже тісному колі.