Дмитро Чобіт - Монолітне болото або ЗАТ БЮТ

З огляду на вищесказане, автор цих рядків вирішив поділитися наявною у нього інформацією, спостереженнями та міркуваннями з однопартійцями з ВО «Батьківщина» та широким колом зацікавлених осіб, передовсім виборців України. Адже для того, аби людина могла зробити правильний для себе вибір, вона мусить до нього прийти сама, всебічно аналізуючи усю наявну інформацію.

Книга написана у формі листа до керівників ВО «Батьківщина» Юлії Володимирівни Тимошенко й Олександра Валентиновича Турчинова, бо спочатку автор планував обмежитись саме листом, але через значний обсяг досить цікавих матеріалів вийшла ціла книга. Ця обставина спонукає до ознайомлення із нею значно ширшого кола читачів.

Оскільки автор перебував у фракції "Батьківщина" та керівних органах цієї партії з осені 2000 р. до січня 2006 р., на які припадає немало бурхливих політичних подій, то він торкнувся і багатьох, пов'язаних із цим періодом епізодів, у яких брав безпосередню участь. Ця перша частина книги із шести розділів має певну мемуарну спрямованість і висвітлює багато цікавого з того, що ж собою являє Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", яке стало ядром Блоку Юлії Тимошенко. Інформація першої частини книги, можливо, і не є такою важливою, як другої, однак вона дає можливість краще зрозуміти глибину процесів, описаних у подальших розділах щодо політичних лідерів блоку, складання виборчого списку БЮТ, штрихів до політичних портретів багатьох теперішніх кандидатів у народні депутати за цим списком, вересневої 2005 року кризи та ряду інших важливих питань політичного сьогодення України.

Наші політики тільки те й роблять, що розчаровують людей, скільки можуть.

Юлія Тимошенко. [3] [3] Тимошенко Ю. Із виступу на телеканалі «1+1»: Програма ТСН. - 2005. - 22 грудня - 19.45.

Шановні Юліє Володимирівно й Олександре Валентиновичу! Відразу ж після завершення міжпартійного з’їзду 17 грудня 2005 року, у телефонній розмові із членом президії політради ВО «Батьківщина», народним депутатом України Сергієм Сасом я заявив, що відмовляюся балотуватися на наступних парламентських виборах за списком БЮТ і просив передати моє рішення Вам. Упевнений, що С.Сас прохання виконав. Цілком зрозуміло, що мій вихід зі списку БЮТ передовсім був виявом протесту. Спочатку я не мав жодного наміру витрачати час на додаткове пояснення, лише хотів висловити своє «фе» та бажав почути, зокрема, Вашу, шановний Олександре Валентиновичу, думку з цього приводу. Але мої телефонні дзвінки в центральний офіс партії впродовж 17-21 грудня були безуспішними, а поведінка секретарів для мене видалася дуже дивною. Ваша, шановний Олександре Валентиновичу, секретарка Аня завжди впізнавала мене по голосу із перших же слів і незмінно відповідала: «Добрий день, Дмитре Васильовичу!» А тут сталася якась дивовижна зміна - це відчувалося з її поведінки та тональності голосу; на мої прохання з’єднати з Вами вона вкрай невпевнено відповідала, що Ви зайняті, що у Вас нарада, що Ви себе погано почуваєте, що Вас немає, що Ваш мобільник не відповідає…

А в мене, шановний Олександре Валентиновичу, не було жодної агресії - навпаки, з’явилася чітка визначеність і якесь неймовірне полегшення - ніби важкий тягар зняли із моїх плечей. Я всього-на-всього хотів підтвердити сказане раніше С.Сасу та подякувати Вам особисто за оцінку мною зробленого в рядах «Батьківщини» впродовж шести років. Ось і все. Але Ви, шановний Олександре Валентиновичу, очевидно, боялися гострої розмови і, щоб її уникнути, змусили підлеглих секретарів говорити неправду; Ви проявили свій заячий характер. Який тоді в дідька з Вас був голова СБУ?

Зрозумівши марність сподівань на телефонну розмови з Вами, я взявся за перо, адже вихід із списку БЮТ є знаковим для мене кроком, тому саме життя змушує проаналізувати зроблене в рядах «Батьківщини» і дати більш розлогу відповідь на багато злободенних питань. З огляду на це я вдаюся до ґрунтовного і докладного викладу своєї позиції. Впевнений, ознайомлення з нею, конче потрібне для широкого кола людей і, гадаю, буде корисними Вам, шановні Юліє Володимирівно та Олександре Валентиновичу. Сподіваюсь, що читання мого трохи задовгого листа (коротше аж ніяк не виходить) не стане марною тратою часу ні для кого.

Насамперед відзначу одну важливу деталь - впродовж свого шестирічного перебування у «Батьківщині», особливо в останній рік, я часто відчував якийсь дискомфорт, усвідомлював, що робиться щось не так, не раз сумнівався у щирості та добропорядності багатьох людей. Особливо мене пригнічував приплив у фракцію та керівні органи ВО «Батьківщина» занадто одіозних фігур, учорашніх ревних служителів кучмівського режиму, з яким ми стільки боролись. Але я завжди пробував відганяти неприємні роздуми тезою: «А хто із смертних є непомильним?» Останні події щодо формування та оприлюднення повного виборчого списку БЮТ змусили мене вдатися до рішучого і безповоротного кроку. Я виходжу не лише із цього ганебного списку, а й із партії «Батьківщина», бо не бажаю бути поруч із тими, хто вірно служив кучмівському режиму та руйнував Україну. Це не патріоти - це явно антиукраїнські сили, з якими мені не по дорозі.