Дмитро Чобіт - Нарцис, або штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука

2. Внести представлення по місцю навчання Медведчука і Яковенка, по місією роботи Авраменка про вжиття до них заходів громадського впливу.

3. Дану постанову оголосити обвинувачуваним, потерпілому, законним представникам потерпілого".

Звертає на себе увагу таке. В ході повторного розслідування кримінальної справи №15-100 початкові побої А.Кричака із середньої тяжкості було перекваліфіковано на "легкі тілесні пошкодження з короткочасним розладом здоров'я". Це перше. І друге: звинувачення, передбачені статтею 102 Кримінального кодексу (Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження), за якою 25 квітня 1974 року засудили В.Медведчука і його приятелів, перекваліфікували на статтю 166, ч.2 (Перевищення службових повноважень), що, звичайно ж, полегшило долю Віктора Володимировича.

І хоча, відсидівши 66 діб, Віктор Медведчук вийшов на волю, перед ним постало немало нових проблем. Він просидів в ув'язненні з 25 квітня по 3 липня 1974 року. На цей час якраз припала літня сесія в університеті. Зрозуміло, що В.Медведчук її не склав, хоча він і рахувався студентом другого курсу.

У червні 1975 року його спіткала нова неприємність. Після завершення повторного розслідування справи побиття неповнолітнього А.Кричака прокуратура скерувала в університет "Подання на студентів юридичного факультету, членів ВЛКСМ Медведчука Віктора Володимировича і Яковенка Ігоря Дмитровича", в якому детально виклала суть здійсненого ними злочину.

13 червня 1975 р. виконуюча обов'язки декана юридичного факультету, доцент Д.Боброва подала ректорові університету М.У.Білому подання, в якому було констатовано: "Прошу відрахувати т.т. Медведчука В.В. і Яковенка І.Д. із складу студентів університету за скоєння злочину". Останні два слова були закреслені, і над ними ручкою дописано "за грубі порушення статуту комсомольських оперативних загонів Добровільних народних дружин". Саме з останнім формулюванням 24 червня 1975 року наказом №309уч. ректора Київського держуніверситету ім. Т.Шевченка було відраховано з числа студентів III курсу денного навчання юридичного факультету В.Медведчука та І.Яковенка.

5 липня 1975 року В.Медведчук і І.Яковенко пишуть скаргу першому заступникові міністра вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР т. Черниченку, в якій просять відновити їх в числі студентів юридичного факультету КДУ. При цьому вони посилаються на "Основи дисциплінарної відповідальності в СРСР", згідно з якими ніхто не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності (а виключення з числа студентів, на їхню думку, саме є таким. - Д.Ч.) через рік після проступку і 6 місяців після припинення кримінальної справи. З часу проступку (8 листопада 1973 року) до виключення з числа студентів минув рік і 7 місяців, а з часу припинення кримінальної справи - 8 місяців. Крім цього, скаржники писали, що за багаторічну роботу вони "неодноразово нагороджувалися грамотами РК ЛКСМУ, МК ЛКСМУ, органів МВС, були рекомендовані на Навчання в КДУ на юридичний факультет".

Справою поновлення І.Яковенка та В.Медведчука в числі студентів зайнялися республіканське і союзне міністерства вищої і середньої спеціальної освіти, прокуратура Української РСР і Генеральна прокуратура СРСР - установи, в які вони зверталися з численними скаргами і клопотаннями.

У Москву неодноразово їздили доцент Київської вищої школи міліції Д.Т.Яковенко у супроводі групи студентів-юристів Київського держуніверситету, серед яких особливою активністю відзначалася Марина Лебедєва, яка організувала письмові скарги студентів на захист В.Медведчука та І.Яковенка у різні установи. І як наслідок - Київський університет бомбардували листами з прокуратур і міністерств з клопотаннями про поновлення в числі студентів В.Медведчука та І.Яковенка.

Однак досить непоступливу позицію зайняли декан юридичного факультету професор П.С.Матишевський і ректор університету, член-кореспондент Академії наук УРСР М.У.Білий, які вважали, що скоєння тяжкого злочину несумісне із званням студента юридичного факультету.

Вся історія завершилася 20 травня 1976 року, коли наказом ректора Київського держуніверситету №254 В.Медведчука та І.Яковенка таки було поновлено "у складі студентів III курсу денного навчання юридичного факультету з 28 червня 1976 року". А підставою послужило розпорядження міністра вищої і середньої спеціальної освіти СРСР В.Єлютіна від 17.04.76. Наш герой знову став студентом.

У багатьох опублікованих біографічних даних В.В.Медведчука, вказані дати його навчання в Київському держуніверситеті - 1972-1978. Отже, 6 років при необхідних на стаціонарі п'яти. Різниця в часі пояснюється виключенням за скоєний злочин.