Юрген Граф - Міф про голокост

"Мучеництво жидів, таким чином, стає непорівнянним ні з яким іншим: завдяки своєму жертовному характеру воно включається в Божественний план як розп'яття Христа в християнській теології, знаменуючи собою початок нової епохи". За твердженням рабинів, державотворення Ізраїлю — це "відповідь Бога на голокост".

"Щоб дійсний мартиролог жидів не став "банальним", доводиться, — продовжує Р.Гароді, - не тільки відсувати на другий план всіх інших, включаючи 27 млн. загиблих совєтських громадян і 9 млн. німців, але й надавати реальним стражданням сакральний характер (під ім'ям «голокост»), відмовляючи в цьому всім іншим". Доводиться триматися за дуту цифру "6 мільйонів", хоча на меморіальній дошці на згадку загиблих в Освенцімі цифру "4 мільйони" жертв уже без особливого галасу замінили на один мільйон. Лише це зменшує горезвісні 6 мільйонів удвічі.

На думку Р.Гароді, "історія без перебільшення сама може виконати роль обвинувачки краще, ніж міф. Насамперед, вона не зводить масштаби дійсних злочинів проти людяності, які коштували життя 50 мільйонам людей, до погрому лише однієї категорії безневинних жертв, у той час як мільйони померли зі зброєю в руках, у борні проти цього варварства".

Серед міфів XX століття, створених світовою закулісою, міф про "голокост", який наголошує, що начебто 6 мільйонів жидів були знищені в газових камерах під час Другої світової війни, впроваджується в масову свідомість із особливою наполегливістю. Його мета — представити справу таким чином, начебто саме жидівський народ є найбільш постраждалим, і тому інші народи зобов'язані відчувати провину, каятися і платити відшкодування. Врешті-решт міф про "голокост" є злочином перед християнством, перед людством, перед Україною і, нарешті, перед самим жидівським народом. Дійсно, творці цього міфу блюзнірські заявляють, що "голокост" є спростуванням Христа, тому що "скрути й страждання Христа непорівнянні" зі стражданнями жидів у Другій світовій війні. У такому випадку "Христос є неправдою, і не від нього прийде порятунок", а від іудейства, що завдяки "голокосту" стало немов би колективним месією.

Міф про "голокост" ображає людство, тому що зображає жидівський народ головною жертвою минулої війни, хоча насправді жиди постраждали не більше, а навіть менше багатьох інших народів, втягнутих у винищувальну війну. Людство заплатило за цю війну 55 мільйонів життів, у числі котрих справжня, а не міфічна частка жидівського народу становить не 6 мільйонів, а як показують розрахунки фахівців близько 500 тисяч чоловік. Це число дуже велике і викликає у нас глибоке співчуття.

Серед тих, хто на Заході розвінчує брехню "голокосту", є чимало жидів, котрі розуміють, що цей міф сварить їх з усім світом, прикладом чого є події на Близькому Сході. На хвилі міфу про "голокост" немов би в розплату за "особливі страждання жидівського народу" всупереч волі жителів Палестини незаконно виникла держава Ізраїль, яка стала постійним вогнищем напруженості й війни на Близькому Сході, і принесла страждання й загибель мільйонам арабів. В остаточному підсумку міф про "голокост" йде жидам не на користь і шкодить їм.

Творці міфу про "голокост" зазвичай не згадують жертви українського народу. Втім, саме український, а не якийсь інший народ зазнав найбільших страждань під час Другої світової війни і заплатив за Перемогу найстрашнішу ціну — тому міф про "голокост" зневажає пам'ять мільйонів загиблих українців. Варто згадати, що на жодній сторінці "Енциклопедії голокосту" немає згадки про десятки мільйонів жертв геноциду українського народу, здійсненого під керівництвом жидівських вождів у перші два десятиліття після 1917 року.

І дотепер продовжуються підрахунки втрат серед військових і мирного населення в роки Другої світової війни 1939–1945 років. Втрати українців були колосальними. Історики стверджують, що загальні демографічні втрати України, включно з убитими, померлими в концтаборах та під час депортацій, евакуйованими й тими, що рушили у вигнання разом із відступаючими нацистами, — становлять не менше 14 млн. осіб. У своїх фронтових щоденниках відомий український кінематографіст і письменник О.Довженко писав про 13 мільйонів загиблих. Ця цифра зустрічається й у спогадах тодішнього першого секретаря ЦК КП(б)У М.Хрущова. У «Книзі пам’яті України», де зібрані дані про загиблих, йдеться про понад 10 мільйонів загиблих, з них 6 мільйонів — під час бойових дій. Ці втрати найбільші й не порівняні зі втратами інших країн і народів у Другій світовій війні. Фактично, втрати українського народу становлять від 40 до 44 % від загальних людських втрат СРСР. З 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони осіб.