Ричард Харвуд - Чи дійсно загинули шість мільйонів?

«Офіційні оцінки» жидів, загиблих у війну, повільно знижуються. Аналіз статистичних даних за жидівським населенням і еміграції, приведені у цій книзі, аналіз, проведений швейцарською газетою «Baseler Nachrichten» i професором Рассіньє показують, що число жидів, загиблих у Другій Світовій війні, не може перевищувати півтора мільйони.

Вельми важливо, що згідно Світовому Центру сучасної жидівської документації в Парижі, тільки 1,485 млн. жидів загинуло від усіх причин включно, і що, хоч ця цифра скоріш всього вища реальної, вона і близько не підходить до шести мільйонів. Як вже було зазначено, за оцінками жидівського статиста Рауля Хільберга, загинуло 897 тис. жидів, це вже ближче до реальності. Без сумніву, тисячі жидів загинули у війні, але це треба розглядати як реальність війни, яка привела до загибелі мільйонів людей усіх воюючих сторін. 700 тис. мирних мешканців загинуло у блокаду Ленінграду, більше двох мільйонів німецьких мирних жителів загинули від союзницьких бомбардувань та вигнання і евакуації з Прусії, Західної Польщі, Судетської області у Чехії.

Швейцарська газета «Ді Тат» («Die Tat»), від 19 січня 1955 р. в огляді статистики Червоного Хреста про загиблих у війну, зробила такий висновок, що «число жертв переслідування внаслідок расової та ідеологічної політики між 1939 і 1945рр. не перевищує 300 тисяч, не всі з яких були жидами». I ця цифра, схоже, є найбільш близькою до реальності.

Скільки з трьох мільйонів жидів, які знаходились під німецьким контролем залишились живими після закінчення війни? Це ключове питання у легенді про масові винищення. Згідно жидівського Сумісного Комітету розподілу, вижило тільки півтора мільйони. Ми вже зазначали, що ця цифра цілком неприпустима, число жидів, які вимагають компенсацію від Західно-Німецького уряду за понесені страждання між 1939 і 1945 pp. постійно підвищується, і за десять років з 1955 по 1965 pp. воно виросло у три рази, досягнувши цифри 3,375 мільйонів! («Aufbau», 30 червня 1965). Чи може бути більш показовий приклад у доказах того, що шість мільйонів — це фантазія! Більшість з цих людей жиди, і навряд чи може бути який-небудь сумнів, що майже всі з трьох мільйонів жидів, які пережили німецьку окупацію, залишились живими.

Поданий нижче лист чесного жида-історика та Додаток до нього повністю викривають найбільшу фальсифікацію хозарів-шахраїв — міф про загибель 6 мільйонів юдеїв у газових камерах концтаборів. Для них немає нічого святого, окрім грошей, а для збагачення і досягнення мети вони не гребують найпідлішими і найогиднішими методами. 3 цих матеріалів добре видно: доки жиди впливатимуть на події, доти розмови про демократію будуть лише пустопорожніми балачками; масовим винищенням людей насправді займаються самі хозари, а з методів геноциду умертвіння голодом у їхньому арсеналі є не останнім. (Згідно дослідженням самих жидів, 85 % сучасних жидів є юдизованими хозарами, які в 7-10 ст. жили на Північному Кавказі). Лист та Додаток до нього ще раз підтверджують: від часу написання Танаха («старого заповіту» Біблії) і по сьогоднішній день жиди, принаймні, певна їх частина, — наймерзотніші шахраї та найбільші злочинці в історії цивілізації.

(«Final Conflict», ч. 884 від 30 травня 1999 р., цитовано за роботою Е. Ходоса «Христос — брат мой», Харків, 2001.С13-22. Ст. Спілберг — юдей, американський режисер).

Як хотілось би, щоб Ви були так само чесні, як і талановиті!

Виступаючи по французькому телебаченню, Ви пообіцяли розгорнути пропаганду голокосту в німецьких школах. На Вашу думку, покази свідків здатні переконати будь-якого слухача, що в газових камерах дійсно загинуло шість мільйонів жидів. Як жид, який ось вже 20 років займається проблемами Холоскосту, я відчуваю себе зобов`язаним привернути Вашу увагу до ряду фактів.

Факти — річ вперта. І через те, що суперечити їм неможливо, наші співплемінники застосували огидний захід: вони змусили прийняти сталінсько-оруеллівські закони, які просто забороняють згадувати будь-які факти відносно "шестимільйонних жертв газових камер". Таким чином, Голокост перетворився в догму, яку всі зобов`язані сприймати як чистої води одкровення. Тих же, хто не хоче дотримувати мовчання й молитися на цей міф, чекає штраф, заточення у в`язницю, а часом — і те, і друге.

Професор Форіссон, який віддав вивченню цієї теми 20 років, зазнав переслідувань і втратив практично все.