Павло Штепа - Мафія і Україна

Масонське свiтове "братерство всiх людей" — це омана, утопiя. Образно кажучи, братами називаються люди, дуже подiбнi один до одного, чи щiльно об'єднанi заради спiльної мети. Рiзнi народи не лише не подiбнi мiж собою, а й дуже часто мають рiзнi вдачi, протилежну мету. Отже, їхнє об'єднання заради свiтового миру — це будова пiдвалин на пiску. Перший же буревiй розвалить її. Бiблiйна Вавилонська вежа є символом такого об'єднання.

Найбiльшою i найнебезпечнiшою помилкою — успадкованою вiд масонства — є безпiдставна, слiпа вiра в те, що свiтовий мир може здiйснити iнтернацiонал, себто знищення нацiонального патрiотизму. Ця вiра безпiдставна, бо людина, яка не любить ближчих до себе людей, не може любити дальших. Але тiльки любов, приязнь зближує людей.

Сталий свiтовий мир ледве чи коли здiйсниться. Лише обопiльна пошана до природних прав кожного народу може створити їхнє духовне зближення, приятельство. Отже, шлях до спiвжиття народiв iде не через iнтернацiоналiзм, а тiльки через нацiоналiзм. Iнтернацiоналiсти, пацифiсти мрiють об'єднати людськi противенства. А це безпiдставна, бо протиприродна омана. Так "миролюбцi" своєю маячнею сприяють не мировi, а, навпаки, вiйнi.

Масонська i соцiалiстична вiра у можливiсть досконалої людини — це щось далеко гiрше, як омана. Нема нiчого бажанiшого i потрiбнiшого людям, як їхнє прагнення до досконалостi. Християнство вчить людей прагнути до Божої досконалостi. Але коли людина повірить, що вона вже осягнула досконалості, то вона матиме себе за божество. Масони i соцiалiсти вiрять, що новонароджена дитина є природно досконала, лишень життєвi обставини її псують. Отже, манiпулюючи обставинами, скеровуючи i мiняючи їх, можна зробити людину досконалою. А це призводить логiчно до безбожництва. Безбожники не можуть вiдповiсти на питання: "Чому вроджена досконалiсть людини не оберегла людину вiд зiпсуття недосконалим суспiльством? Як же так сталося, що досконала з природи людина створила недосконале суспiльство? Вiра в природну досконалiсть людини, а з того i вiра у всемогутнiсть людського (не божеського) розуму i призвела до теперiшнього здичавiння цивiлiзованих народiв, призвела до великої духовної кризи.

Масонство, нищачи вiру в Бога, обожнюючи людський розум, нищить духовнi основи людського життя. Масонство, пiдтримуючи соцiалiзм з його сталою ненавистю, нищить гуманiзм. Отже, голос масонства, що воно керується людолюбством, то брехня, ошуканство.

7. Жидiвська Кабала вчить, що всi не жиди є дiтьми диявола.

8. Москвини кажуть: "опiум для народа".

9. Таке створилося у XIX та XX ст. пiд назвою I-й, II-й, III-й Iнтернацiонали.

10. Так побудована КП СРСР.

11. Усе це бачимо в СРСР i в комунiстичних партiях.

12. П'ятою колоною називаємо комунiстiв-немосквинiв.

13. Це бачимо тепер у США.

14. "Гулiн" 143,144.

15. В. Ленiн був з походження татарином Н. Ульяновим.

Жидiвський народ належить до культурного кола кочовикiв. Це вiдбилося на всiй долi жидiвського народу. Основна прикмета кочовика — нестримний потяг до мандрiвки, нахил змiнювати мiсце побуту. Кочовик не хоче жити стало на одному мiсцi. Йому байдуже де жити. Вiн не знає i не хоче знати любовi до своєї землi. Патрiотизм йому цiлковито чужий i не зрозумiлий. Це є основна психологiчна причина чому жиди розселилися по всьому свiту. Iсторiя людства не знає жодного народу — крiм жидiвського — що так розселився.

Кочовики не мають своєї землi, а тому й не мають любовi до землi 16. Вони ненавидять рiльничу працю. Московський уряд до 1917 року i по 1917 роцi пробував зробити рiльниками жидiв та циганiв. Вiн закладав жидiвськi та циганськi села в Українi, будував їм хати, давав реманент, позики. За кiлька рокiв у тих селах не лишилося анi одного жида чи цигана. Тож нема нiчого дивного в тому, що жиди почали переселюватися з Палестини по всьому свiту, навiть ще й тодi, коли мали свою жидiвську державу. Коли ж Рим вигнав жидiв з Палестини, бо вони пiдняли 90 року повстання проти римської влади, то в Палестинi лишалася жити лише маленька частина жидiвського народу.

У грецькiй, латинськiй i європейських мовах назва Юдея нiколи не означала приналежностi до релiгiї. Вона означала землю, край. За часiв Христа в тому краю не було релiгiї, що її називали "юдейською".

Назва жид з'явилася в Європi щойно у XVIII ст. Походить вона вiд перекрученої латинської назви Iudseus. Так само i назва жидiвської вiри юдаїзм — недавнього походження. Цiєї назви нема в жидiвськiй Бiблiї, анi в Талмудi. У Бiблiї жидiвська вiра називається "Тора Ягве", "Їра Ягве", що означає "Божа наука". Назву "юдаїзм" видумав жидiвський iсторик Йозеф Флавiй (37–95 по РХ) на протилежнiсть еллiнiзму.