Павло Штепа - Мафія і Україна

Психологiя вчить, що людина не перестане робити щось злого, наприклад, жити неморально доти, доки на неї не впаде якийсь величезно болючий душевний удар. Лише пiсля такого удару людина опам'ятається i змiнить своє злочинне життя на добродiйне. Звичайний життєвий досвiд показує, що двоногого звiра втримує вiд злодiйства лише страх кари. Побожнi люди вiрять, що Бог бачить кожний їхнiй чин i покарає за злий. Безбожники не бояться кари Божої, бо вiрять, що Бога нема. Тому з поширенням безбожництва побiльшується i злочиннiсть. Це ми бачимо тепер у всьому свiтi.

Майже всi великi релiгiї вчать, що у свiтi точиться безнастанку боротьба сил Зла зi силами Добра, сил сатанинських iз силами Божими. Соцiологи, дослiдивши причини великих культурних криз за останнi 2.500 рокiв, науково довели, що кожну з них разом з теперiшньою спричинив рiст матерiалiстичного свiтогляду i занепад свiтогляду iдеалiстичного. Тi кризи призводили до великих катастроф, руїн, мук, якi аж надто переконливо доводили людям, що "Не єдиним хлiбом живе людина". По тих катастрофах занепадав матерiалiстичний свiтогляд, а вiдроджувався iдеалiстичний. З ним вiдроджувалася i вся культура. Так було в iсторiї вже кiлька разiв. Перед таким стоїть людство i тепер. I знову Україна випереджує в цьому вiдродженнi iншi народи, як випереджувала i тисячi рокiв тому.

Український народ — вже наприкiнцi своєї нацiональної Голгофи, а iншi народи i не думають ще iти цим, єдино рятiвним i неухильним шляхом до духовного вiдродження. Український народ мав iдеалiстичний, фактично християнський свiтогляд вже до нашої ери, про що свiдчать листи скiфського фiлософа Анахарсiса (6-го ст. до нашої ери) до короля Лiдiї Креза. Тим-то нiде у свiтi християнство не поширювалося i не поглиблювалося так легко як саме в Українi. Вся українська давня культура є наскрiзь християнська. 123Тим-то в українському народi нiколи не завмирала i жива ще й досi християнська догма "Не єдиним хлiбом живе людина". I нiколи, аж по сьогоднiшнiй день, не припинялася в Українi боротьба сатанинських руйнуючих сил iз Божеськими будуючими, творчими силами. Щобiльше! Україна своєю старовинною культурною, творчою силою, своєю творчою генiальнiстю ПЕРЕМАГАЛА тисячорiччями, перемагає тепер i переможе остаточно сатанинськi руйнуючi сили i свiтової банкiрської мафiї, i Московщини. Переможе, як перемагала у своїй кiлькатисячорiчний iсторiї навали на Європу всiх азiатських руйнуючих орд. Захiдна Європа випередила прадавню Україну культурно лише тому, що Україна оборонила її вiд азiатських руїнникiв. У вiйнi з Азiєю Україна загубила стiльки своєї людностi, i то найвартнiшої, що з неї та її ненароджених нащадкiв було би можна заселити всю Європу. Бiльше половини України обезлюднювалося цiлковито кiлька разiв. За далеко легших обставин зникли чи змалiли до маленьких народцiв такi великi народи та держави як, наприклад, Єгипет, Персiя, Вiзантiя, Рим. А Україна, українська Україна не зникла, а живе на своїй прапрадiдівськiй землi, щоправда, на дуже зменшеному обширi. I не лише живе, але й далi бореться зi сатанинськими силами рабства за християнськi iдеї та iдеали вiльної людини.

За 1917–22 роки український народ осамiтнений, збойкотований усiм свiтом, без зброї, без лiкiв, розбивав вдесятеро сильнiшi, озброєнi до зубiв московськi орди, видаючи героїв свiтової мiри пiд Крутами, пiд Базаром, у чотирикутнику смертi, у Зимовому поході. За 1939–45 роки український народ виявив таку величезну духовну силу, що не завагався пiднести свою неозброєну руку на двi наймогутнiшi свiтовi потуги, видаючи ТИСЯЧI героїв, яким НЕ дорiвнюють герої будь-якого народу. Не дорiвнюють, бо чи має якийсь народ бодай одну ДИТИНУ, яка СВIДОМО сама йшла на певну смерть у боротьбi за волю свого народу? Україна має сотнi таких, записаних iсторiєю i тисячi незаписаних.

Францiя має одну Жанну д'Арк. Україна має 500 нараз, i то бiльших за французьку. Бiльших, бо за тими 500 українками в Кiнґiрi не стояли озброєнi полки, а вони, тi жiнки пiшли в НАСТУП на московськi танки та гармати. Пiшли зi славнем на устах: "Бог i Україна". Цi нашi 500 Безсмертних поставили Українi пам'ятник, найвищий за всi пам'ятники всього свiту. Найвищий, бо вiн сягає небесних висот Безсмертного ВIЛЬНОГО ДУХА. Прийде час, коли вдячнi народи вiддадуть свою глибоку пошану цьому пам'ятниковi.

Тепер наймогутнiшi потуги тремтять від жаху, вiд самої думки боротися з Московщиною, i готовi промiняти "на шмат гнилої ковбаси" свiй найдорожчий скарб, що їхнi предки здобули цiною кровi кiлькох поколiнь, — промiняти свою ВОЛЮ на "вiчний мир", хоч Московщина вже тисячi разiв проголошувала на весь свiт, що вона хоче панувати у свiтi, а не спiвiснувати.