Павло Штепа - Мафія і Україна

Генiїв — 0,25 %

Дуже великого розуму — 6,75 %

Великого розуму — 13 %

Середнього розуму — 60 %

Нижчесереднього розуму — 13 %

Дурнiв — 6 %

Цiлковитих дурнiв (iдiотiв) — 1 %.

Приблизно такий розподiл й iнших людських чеснот та вад, успадкованих вiд батькiв, дiдiв, прадiдiв.

Як бачимо, звичайнi люди великого, середнього, нижчесереднього розуму складають 86 % суспiльства, а решта 14 % — винятки. Отже, бiльшiсть суспiльства — це звичайнi люди, загал, маси. Але цю бiльшiсть завжди ВЕДЕ ота меншiсть. I веде туди, куди хоче меншiсть, дуже часто нехтуючи бажанням бiльшостi. Яким чином? На це питання давно вже вiдповiли такi суспiльствознавцi, як, наприклад, Ґ. Ле Бон, Х. Ортеґа-I-Ґасет, а з українцiв Д. Донцов 102. Тут ми обмежимося лише кiлькома зауваженнями.

Французький соцiолог Е. Дiмне кiлька рокiв дослiджував суспiльство США. Вiн пише, що 90 % янкi не думають власним розумом, а лише повторюють думки тих 10 %, якi думають. Наслiдок є той, що 10-вiдсоткова меншiсть керує всiм життям 90-вiдсоткової бiльшостi. Чому ж бiльшiсть не думає своїм власним розумом? Ґ. Ле Бон та iншi науково довели, що та бiльшiсть "думає" не розумом, але серцем. Багатотисячорiчна китайська приповiдка каже: "Шлях до розуму людини йде через серце". Українська народна мудрiсть каже: "Люди охоче вiрять тому, чого дуже прагнуть". Пiдкреслюємо — вiрять на слово. Голова Великобританського уряду Б. Дiзраелi писав 100 рокiв тому: "Чар слова — могутнiй. Люди були, є i будуть рабами слова. Ми керуємо людьми словами". Професор В. Сомнер пише: "Великi слова, гасла, кличi завжди мають у загалу цiну понад їхню справжню вартiсть. Люди надають їм якоїсь надлюдської сили, бо маса має нахил до всього мiстичного. Наприклад, у словi "демократiя" бачить не просто iнакше вiд аристократiї суспiльство чи полiтичний лад, але якусь надприродну силу, яка безперечно зробить рай на землi. Так само слово "народ" не є просто "люднiсть". У всiх таких випадках бачимо деспотiю, гiпноз слова-назви. З ним погоджується i французький соцiолог Ґ. Ле Бон, пишучи: "Такi слова, як демократiя, соцiалiзм, воля, рiвноправнiсть, справедливiсть тощо є такi загальниковi, що кiлькох великих книжок не вистачить, аби докладно визначити їхнiй змiст. А, власне, таким словам люди надають якоїсь могутньої, божеської сили розв'язувати всi справи. Розумовим аргументам не сила побороти цього гiпнозу слiв. Чимало реформ були лише змiною старих, зненавиджених назв на новi, що людям сподобалися. 103Направду, сила слiв-назв є така величезна, що люди сприймають найгiршу рiч, якщо назвете її любою людям назвою. Чи ж кривава деспотiя та терор французької революцiї не проводилися iменем волi та братерства?".

Ми вже згадували чому в США запанував матерiалiстичний свiтогляд. Його iдеями та iдеалами живе і тепер загал США, насамперед, ота їх 86 % бiльшiсть. Ця бiльшiсть, не маючи природної здатностi думати власним розумом критично, легко стає жертвою найбезглуздiшої демагогiї. Наука суспiльствознавства вчить, що всiлякi пройдисвiти, ошуканцi, харцизяки завжди є дуже активнi, дуже напасницькi, агресивнi, бо iнакше не могли б ними бути. А ота 86 % бiльшiсть, навпаки — завжди потульна, пасивна, боязка, легковiрна, отарно-рабська. На цiй її легковiрностi та ДОМАШНЬОМУ РАБСТВI i стоїть вся сила активної, провiдної десятивiдсоткової меншостi. Ця меншiсть має майже непоборну зброю — демагогiю. Вживаючи гiпноз гарних, улесливих слiв-назв, демагогiчна меншiсть веде некритичну бiльшiсть людностi США до свiтової наддержави з соцiалiстичним, диктаторським свiтовим урядом. А вихований матерiалiстичною фiлософiєю янкi погоджується, кажучи: "Лiпше жити червоним рабом нiж умерти".

Отже, як бачимо, нема жодних пiдстав сподiватися, що США урятують людство вiд соцiалiстичного рабства. Навпаки, як ми вже навели в цiй працi, є багато пiдстав сподiватися, що США, маючи величезну фiзичну вiйськову силу, НЕ мають — далеко важливiшої за фiзичну — ДУХОВНОЇ сили боротися. Анi сили, анi навiть охоти боротися. Люди США — вже духовнi раби. А духовнi раби завжди стають i фiзичними рабами, як доводить уся iсторiя людства. Так теперiшнi янкi дуже легко стануть рабами свiтової соцiалiстичної банкiрської мафiї.

Тепер є у свiтi двi величезнi вiйськовi потуги: США i московська комунiстична iмперiя СРСР. Вiйськовi сили обидвох однаковi, але духовнi сили не однаковi. Московщина має — i то дуже велику — охоту боротися, воювати, щоб запанувати у свiтi. Навiть дитина може передбачити, хто з них може перемогти.

Чи перемога Московщини певна? Не видко жодної iншої сили, крiм США, що могла би перемогти теперiшню московську iмперiю. Так. Тої сили не видно ще. Але вона iснує. Щобiльше! Вона не лише МАЄ СИЛУ розвалити московську iмперiю СРСР, але й, напевно, її завалить. Про це — в наступному роздiлi.