Тарас Бульба-Боровець: Україна і жиди

Прогресивна жидівська молодь в Україні на переломі XIX ст., не обмежувалась однією обороною українців перед російськими судами. Вона заглянула глибше до сфальшованої російською наукою історії Росії та України. І вона прийшла до переконання, що Україна має повне право на свою державну суверенність, котрої не сьогодні, то завтра доможеться, а роджені в Україні жиди повинні бути не ворогами, а лояльними громадянами української держави. На превеликий жаль, за такі погляди тих людей, решта жидів в Україні під проводом консервативної Мойсеєвої Церкви та світове жидівство, вважали за таких, що «заблудилися». Жиди надалі всеціло підтримували Росію. Елементи середньовічних релігійних прокльонів у модерних часах перенесли на політичну площину, поборюючи визвольні змагання України від Росії. Нова інтеліґенція України, що постійно поставала і вивищувалась, під проводом таких авторитетів, як професор Михайло Драгоманов та інших, усіма силами намагалися в Україні та за кордоном довести до нормалізації українсько-жидівських відносин, але всі ці заходи відкинула друга сторона. Більшість жидів і надалі ставилися вкрай вороже до України.

Від перших днів революції в Росії, що її започаткували українські вояки з Волинського полку лєйбгвардії в березні 1917 року, в Петрограді, Україна проклямувала свою незалежну державу. В Києві постала Українська Центральна Рада, з лона представників політичних партій, станових організацій та військових делегатів, під проф. Михайла Грушевського. Отже, волею цілого українського народу, ця рада прийняла характер тимчасового парляменту України, проклямувала Україну спочатку автономною, а пізніше суверенною державою, покликала свій уряд і дала цій новій державі все законодавство. Окрім того, що українсько-жидівські відносини, як ми вже бачили, аж до вибуху війни не були унормовані з жидівської вини, молода Українська Народна Республіка своїм законодавством забезпечила всі права жидівської меншини в Україні, НА РІВНІ З УКРАЇНЦЯМИ. Жидам було дане місце в Центральній Раді та створено спеціяльне міністерство жидівських справ в уряді, що його чолили жиди. Мало того, навіть на грошових банкнотах УНР, були видруковані жидівські написи, поруч з українськими. Крім жидівського міністерства, жиди брали рівноправну з українцями участь у решті уряду та дипломатичній службі молодої держави.

Це не була якась спеціяльна акція в бік жидів. Українці, чи це подобалося жидам чи ні, самі здобулися на свою державу, самі нею керували, мали поважну силу і мали повне право та всі можливості видати зовсім інші закони та повести зовсім іншу політику супроти жидів. Отже, вищезгадане законодавство, це була зовсім нормальна річ, котра свідчить про те, на яких основах український народ будував свою демократичну державу. Якже ж до цієї держави поставилися жиди в Україні, Росії та світове жидівство? Царської системи жиди не любили, бо вона їх переслідувала та не допускала до політики. Тому, коли вибухнула революція, жиди в Україні поділилися на три табори: українсько-державницький, що обстоював право України на її державність, незалежну від Росії; республікансько-федеративний, що повалив царську систему, але всіма силами намагався тримати Україну в складі Російської імперії; большевицький, що боровся за радикальну зміну всього соціяльного ладу та поворот України в склад комуністичної Росії. Руху царських білих генералів жиди зовсім не підтримували. Жиди мали багато партій та різних організацій. Деякі з цих організацій у цілості стали на українські позиції, деякі тільки частинно, а деякі повністю боролися проти України. Це було залежне від того, які погляди заступала більшість членства тих організацій.

Перший табір, заложений з вищої малочисельної молодої інтелігенції, був зовсім не популярний серед решти єврейського населення та світового жидівства. Другий табір, зложений з багатших кляс та консервативної старшої вищої інтелігенції, був більше популярний, але слабо зорганізований та замало активний. Він втратив свої позиції разом з тимчасовим урядом Керенського. Отже, до вирішального голосу, прийшов третій табір жидівських большевиків, зложений з великого числа інтелігенції та пролетарських мас. Стратегія і тактика російських большевиків давала цьому таборові не тільки право участі в політиці, але навіть ведучу ролю. Коли світове жидівство побачило, що концепція Керенського провалилася, стало підтримувати також і назовні большевицьку концепцію та її нову комуністичну державу, як нову форму великоросійської імперії.