Олексій Савчин - Німе віче

Марія КУЗЬМИЧ.

Коли почалися канікули, а в лісі з’явились чорниці, Василько, який жив у бабусі, вирішив їй допомогти та й собі якусь копійчину заробити.

Хто в літній період проїжджає трасою Сарни-Рівне, має можливість спостерігати за дорослими й малими, які, розмістившись у холодку уздовж дороги, з надією дивляться на проїжджі машини. Коли вже яка зупиняється, біжать до неї, пропонуючи ягоди.

Красивий «Ланос» не просто зупинився, а підім’яв під колеса одну з двох, зібраних Васильком, літрових банок дарів з лісу.

— Що ж ви зробили? — підняв на водія очі, які наповнились слізьми.

— На, і забудь, — протягнув той, вийнявши з кишені дві гривні.

— Так я за ці гроші навіть порожню баночку не зможу купити, а в мене ж ягоди були.

Не довго думаючи, молодик з усієї сили вдарив ногою по другій посудині Василька, сів у машину і, незважаючи на обмеження швидкості в населеному пункті, помчав на Рівне.

Діти, які були поряд, як могли, заспокоювали хлопця. Найкмітливіші записали номерний знак машини. А ввечері пішли з проханням провчити кривдника до місцевого депутата районної ради Віктора Савчина. Вияснивши всі деталі, Віктор Макарович разом з Олегом Жошком звернулись особисто до начальника райвідділу міліції Василя Бурика. Треба віддати належне Василю Івановичу, за декілька днів зловмисник уже стояв біля Немовицької сільської ради, чекаючи на хлопченя, якою він образив, і його бабусю. Заплативши сто гривень за завдані збитки (сільська жінка, працьовита і доброзичлива, не вимагала компенсації моральної шкоди онуку, яким разом з його сестрами, опікується замість батьків), поїхав геть. А бабуся Надія з Васильком щиро дякували і депутатам, і особливо, полковнику Василю Бурику.

Марія КУЗЬМИЧ.

Мільйони яєць від «Журавушки»

Майже три роки тому в Немовичах заснували птахопідприємство «Журавушка», яке нині є найбільшим на Поліссі виробником курячих яєць: тільки в нинішньому році поставило споживачам 15 мільйонів 400 тисяч штук. Починали потрібну справу зі спорудження першого пташника. Згодом збудували приміщення для вирощування молодняка, зерносховище. Кожна з його восьми металевих башт вміщує півтори сотні тонн зерна. У планах — розширення виробничих площ, зокрема встановлення двох башт ємністю тисяча тонн зерна кожна, спорудження ще одного пташника. Відповідно збільшиться й кількість робочих місць. Нині на підприємстві утримують 90 тисяч голів дорослих курей і 54 тисячі молодняка. За минулі 10 місяців від кожної несучки отримали 268 яєць. Для порівняння — за весь 2008 рік цей показник становив 318 штук. Тутешні фахівці вважають, що є реальні можливості довести середньорічну несучість курки до 325 яєць, а щодоби отримувати їх до ста тисяч. Уже нині підприємство досягло виробничого рубежу в 70 тис. штук за добу. Процес зростання обсягів випуску продукції, її якісні показники ґрунтуються на високих технологіях європейського рівня. Для вирощування молодняка беруть червону птицю з Угорщини, про що є відповідна домовленість. Частину молодих курей планують продавати на вітчизняному ринку, зокрема в районі. Попит на таку продукцію чималий. Та і яйця від «Журавушки» йдуть нарозхват, їх розбирають споживачі за лічені дні. На підприємстві використовують для годівлі курей тільки високоякісні корми без гормонів і стимуляторів росту, а якість продукції постійно контролює обласна державна лабораторія. Жодного разу вмісту шкідливих добавок в яйцях не виявили. Керівництво «Журавушки» сподівається також на сприяння держави, її підтримку в кредитуванні будівельних робіт. Адже на черзі — спорудження забійного цеху, за ним — переробних потужностей, щоб випускати ковбаси, консерви тощо. А забезпечують тут роботою в першу чергу інвалідів і пересічних громадян, які можуть справлятись з доведеними завданнями. Працівників з обмеженими фізичними можливостями нині на підприємстві більше половини всієї кількості. Однак кожен з колективу має право на безкоштовне отримання певної кількості продукції. А головне, вона стабільно користується високим попитом у районі та за його межами.

Анатолій Петрук.

Заклопотані повсякденністю, рідко замислюємось над справжньою сутністю буття, не знаходимо часу, щоб подумати про душу. Але ж справжній підмурівок життя — це і є духовність.

Напередодні світлого Христового Воскресіння зустрівся з настоятелем храму святої Параскеви, що в с. Немовичі, отцем Володимиром, життя якого сповнене благородного прагнення служити Богові та людям, прищеплювати парафіянам віру у вчення Господа.