Ярослав Тинченко - Белая гвардия Михаила Булгакова

(Ставка, четвер, 19 грудня 1918 року, ч. 4)

Церемоніял зустрічі С. Петлюри, вироблений "Комітетом зустрічі" по розумінню з отаманом корпуса Є. Коновальцем

Розпорядчиком церемоиіялу назначений Комітетом директор українського театру М.К. Садовський. Петлюра прибуде разом зі своїм штабом на вокзал точно о 1-ій годині дня. Після привітання на вокзалі Петлюра рушить зі своїм штабом по Безаківській, Бібіковським б., Володимирській аж до Городського театру. Біля театру начнуться привітання делегацій від національних організацій. Хор трупи Садовського відспіває гімн "Слава, тобі, козаченьку". На Софійській площі зустріне Петлюру духовенство. Буде відправлено молебен. Торжество зікінчиться церемоніяльним маршем військ.

(Відродження, четвер, 19 грудня 1918 року, № 213)

Парад на Софійській площі

…Вдарили дзвони на Софії, загреміло одразу кілька оркестрів музики, і очі всіх, що жадібно направлені були на арку, побачили нарешті скромну постать того, якого ім'я не сходить з уст всієї України і цілого світу вже на

протязі місяця. Київ побачив Петлюру.

- Слава! Слава! — залунало навкруги назустріч отаманові. Скромно одягнений в чорний жупан і чорну шапку з червоним верхом, з блідим стомленим лицем, отаман революційного українського війська пішов вздовж рядів своїх козаків.

…Публіка починає розходитись. Але стоячи купками на пішоходах, люди довго ще передавали свої вражіння один одному.

- Не бачив Київ ще ніколи такого! — каже хтось.

- Ні, бачив! Але то було дуже давно. Бачив, коли вступав до Києва Богдан Хмельницький після перемоги над поляками.

- А, так, так! Але ми того не бачили — одповідає другий.

Починає смеркати. Народ потроху розходиться по домівках.

(Відродження, субота, 21 грудня 1918 року, № 215)

Голова слідчої комісії отаман Колодій про становище затриманих військовослужачих

Тимчасовий штаб охорони Києва при міській раді по уповноваженню голови слідчої комісії отамана Колодія цим оголошує:

1. Надруковані в газетах звістки від імені отамана Колодія про розділення всіх затриманих військовослужачих на чотири категорії з відданням двох категорій під військово-польовий суд, що загрожує їм по ст. 108 карою смерти, не правдиві. Кара смерті в Українській Народній Республіці скасована і досі не відновлена. Через те нікому з служачих у ріжних військових організаціях кара смерті не загрожує.

2. Військовослужбовці, що поступили в частини та дружини по мобілізації, зокрема по такій, ухилення від котрої загрожувало розстрілом, будуть незабаром увільнені з-під арешту і зовсім випущені на волю.

3. Осіб, що поступили в частини та дружини добровільно, буде вислано за межі України (безумовно, не совітську Московщину).

4. Під суд після слідства буде віддано осіб:

а) котрим доказано зловживання,

б) керовників протинародних формувань та їх відповідальних військових начальників,

в) осіб, що дали про себе неправдиві зізнання.

З приводу того, що реєстрацію всіх затриманих військовослужачих передано реєстраційному бюро при міській думі, мають усі служачі в частинах та дружинах, що живуть нині по приватних помешканнях, явитись до думи (кімн. 18) для добровільної реєстрації.

(Слово, субота, 21 грудня 1918 року, ч. 66)

В "Версалі"

В гостиниці "Версаль" на В. Підвальній вул. перебувають найбільш відомі діячі гетьманського руху. Там знаходяться всі затримані до цієї пори міністри, товариші міністрів і відомі урядовці різних відомств. В "Вересалі" ж знаходяться й заарештовані журналісти і співробітники "Утра" і "Вечера". В "Версалі" з 18 грудня перебувають архієпископ Євлогій і метрополіт Антоній. Всі арештовані до 80 осіб містяться в одній кімнаті. Арештованим розрішається бачитись з близькими родичами, дається право посилати за обідами в паштетну, яка знаходиться недалеко. Прибирання має проводитись самими ув'язненими по черзі. Не відмовляються від виконання цієї натуральної повинності бувший прем'єр-міністр Гербель, міністр Внутрішніх справ Рейбот і інші сановники. Поводження з арештованими дуже коректне. З чужих осіб доступ до в'язнів в "Версаль" з розрішення військової влади має представник міської думи С.О. Сірополко.

(Слово, субота, 21 грудня 1918 року, ч. 66)

Звернення офіцерів до думи

Головою міської думи В.А. Дрейлінгом одержуються листи від груп офіцерів, котрі знаходяться зараз в ріжних в'язницях з висловленням щирої подяки демократичній думі за її участь у судьбі арештованих. Офіцери пишуть, що вони були втягені в злісну авантюру. Що їх якоби брали для захисту законності і порядку від більшовизму, в дійсності ж направили проти Республіканської армії того Петлюри, з котрим частина офіцерства разом боролась проти більшовиків в січні. Одна група офіцерів пише: