Шлях Хвильового до сприйняття радянської влади нагадує шлях багатьох його сучасників-письменників. Можна згадати про офіцера армії УНР Петра Панча, гайдамацтво Володимира Сосюри, санітарну службу в армії УНР Юрія Смолича, які, зрештою, напівдобровільно-напіввимушено стали мало не зразковими українськими радянськими письменниками.
Своє життя сам Хвильовий назвав «шляхом безумної подорожі», і воно сконденсувалося у ряді його вчинків, які буквально наштовхувались один на одний. Микола Фітільов спочатку пристає до повстанського загону, організованого українськими боротьбистами, був навіть начальником штабу загону. Потім, очевидно, внаслідок ідеологічних розходжень, разом з молодшим братом Олександром, з яким зустрівся у матері, організує повстанський загін «вільних козаків», що веде боротьбу з Гетьманщиною і німецькими військовими частинами, що окупували було територію України. Брата Олександра він скоро втратить, той знайде смерть під Перекопом… Після перемоги антигетьманського повстання Хвильового обирають «головою» Рублівської волості, та «вільні козаки» не поспішають влитися до лав регулярної армії УНР.
Микола Фітільов на перехресті 1910-х—1920-х років, за його ж словами, лишався «безпартійним мрійником», визначивши себе як противника існуючого соціального ладу в Російській імперії та існування України в її кордонах як підлеглої нації, проте його політичні погляди виглядали непевними.
Тобто виступав ніби на боці УНР. Але це була напіванархічна повстанська стихія із невизначеними політичними уподобаннями – від українського націоналізму до більшовизму, вона погано корилась військовим наказам очільників армії УНР. І вже на початку 1919-го стосунки з військом Директорії загострюються, і загін Фітільова, відомий своїми симпатіями до більшовиків, було наказано роззброїти. Можна припустити, що самостійний і незалежний у своїх вчинках Фітільов відмовився виконувати якийсь наказ, який видався йому безглуздим – а що це означало на передовій? Зраду. А може, замислювався над позиціями більшовиків у соціальній боротьбі й налагоджував зв’язки з червоноармійцями? Подвійна зрада. Петлюрівські військові увірвались просто на засідання солдатського повстанського комітету, арештували Фітільова з товаришами й нашвидкоруч засудили їх до розстрілу. Посадили повстанців на підводу і повезли у поле, де їх мали розстріляти. Тим часом у Рублівку повернувся один із загонів «фітільовців» і вирішив терміново відбити «своїх». Паніка. Зав’язалась стрілянина, і Фітільову вдалося під кулями втекти, а двох його товаришів було таки розстріляно. Та куди було тікати?..
Майже весь його загін перейшов на бік Червоної армії. Фітільов, бажаючи зорієнтуватись і самовизначитись, приїздить на якийсь дуже короткий час до матері…
* * *
У його житті переплітається все. Перебуваючи у стані політичного самовизначення, Микола Фітільов налагоджує свої особисте життя.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.