Ростислав Коломієць - Гнат Хоткевич

Як вражає кількість ним створеного:

• у музиці – понад 400 музичних композицій різних жанрів, кілька ґрунтовних наукових праць з історії походження українських народних музичних інструментів, унікальний підручник з гри на бандурі, багато втрачено;

• у літературі – понад 300 творів, принаймні 10 драматичних творів, романів, повістей, новел, есеїстики взагалі не підрахувати, і теж багато втрачено;

• у театрі – створення українського сільського театру в селі Деркачі Харківської області, Робітничого театру в Харкові, нарешті, Гуцульського театру в гірському селі Красноїллі;

• у музичній педагогіці – професійна підготовка на базі Харківського музично-драматичного інституту нового покоління бандуристів, які грали на вдосконаленому Хоткевичем інструменті і які розповсюдили мистецтво українського бандуризму в усьому світі;

• у кіно – кілька кіносценаріїв, знявся у стрічці «Назар Стодоля» у ролі сліпого кобзаря;

• у живопису – понад 300 живописних робіт – гуцульських краєвидів, портретів видатних діячів української культури та ілюстрацій до власних книжок.

Як я розумію природу його енергетики! Його безмежний художній світ: музика, література, театр, живопис, педагогіка – як можна втомлюватися, коли займаєшся тим, що любиш, тим, у чому розумієшся, коли тобі є що сказати людям?!

Український Леонардо да Вінчі – таким уявляється Гнат Хоткевич сьогодні.

Книжка про нього побудована таким чином, що:

• кожен вид мистецтва, яким займався Хоткевич, розглядатимемо послідовно. При цьому пам’ятатимемо, що Хоткевич займався всім одночасно – бандурою, літературою, історією України, театром, педагогікою, живописом. Хіба що кінематографом – лише наприкінці обірваного життя;

• враховуватимемо і те, що Хоткевич жив не згідно заздалегідь складеним задумам і планам, але – почуттями та відчуттями. І куди б не кидала його доля, він інстинктивно займався тим, до чого прагнула душа, завжди дослухаючись до своїх душевних позовів і поривань;

• ви «почуєте» у книжці голос самого Гната Хоткевича: його слова виділені у тексті як пряма мова і курсивом. Це наблизить його образ до нас. «Почуєте» ви і голос дочки Хоткевича Галини Гнатівни, спадкоємиці його справи. І голос його сина Богдана, який не міг змиритися із вбивством батька;

• дослухаємось до того, що Хоткевич, ніби відповідаючи на наші запитання щодо своєї громадянсько-політичної позиції, зізнається в тому, що суспільне життя сприймає відчуттями, емоційно, інтуїтивно, а вже потім визначається раціональними самонастановами:

– Питаєте мене, хто я – чи народовець, чи «родина», чи соціаліст? Ні перше, ні друге, ні третє. Я – представник ще не існуючої партії, котрої ви не чули, лише провісників, предтеч…

Провісник, предтеча!

І з цього самовизнання – самовизначення – а з висоти часу тим більше, – стає очевидним, що Гнат Хоткевич постає перед нами насамперед як великий історик України, який відстоював незалежність України.

Історик України – у тритомній «Історії України».

Історик України – у літературних, драматургічних творах як дослідник Київської Русі, де він знаходить витоки української держави; державотворчої діяльності видатних борців за незалежність України – Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, видатних діячів художньої культури – Григорія Сковороди, Тараса Шевченка.

Історик українського народного музичного мистецтва – як автор досліджень з історії кобзарського мистецтва, підручників з гри на бандурі та його творець – як упроваджувач у свідомість глядачів-слухачів лекцій-концертів про чарівний вплив кобзарського мистецтва.

Історик українського театру – як автор досліджень з історії українського театру на галицьких землях і творець українського народного театру, сільського, робітничого, гуцульського.

І ось тут у знаменнику його творчості проступає спільна якість – просвітительство. Гнат Хоткевич – великий просвітитель українського народу.

У цій якості він творив вільно – згідно своїм уявленням про сенс свого існування на землі, тобто був обраним, розпізнавши Божий задум відносно свого життя в українському мистецтві – в Україні. Божий задум.

Романтик! Адже що таке свобода? Її не можна здобути, вона має міститись у кожному з нас.

Він і жив вільно – згідно своїм уявленням про життя в любові.

Роздивляємось фотографії Гната Хоткевича у музеї Гната Хоткевича в селі Високому.