Сергій Федака - Отець Августин Волошин

За редакцією А. Волошина «Місяцеслов» став таким популярним, що 1907 року розійшовся накладом 10 тисяч примірників, тоді як раніше тяжко було розпродати навіть 500. З 1 січня 1904 року Волошин почав видавати для народу дешеву бібліотечку книжок «Поучительное чтеніе». Першим випуском вийшов його коментар до церковних свят, другим – його ж оповідання «Робінзон». Далі виходили брошури про сільське господарство, садівництво, бджільництво, векселі тощо. «Місяцеслов» 1914 року зафіксував 20 випусків цієї бібліотечки. Відтак на зміну цій бібліотечці прийшов журнал «Село», який А. Волошин видавав щомісячно з 1 січня 1911 року. Проте журнал не сягнув необхідної передплати, тому наступного року припинив виходити.

Але 1913 року Августин Волошин за підтримки Антонія Паппа відновив випуск народної бібліотечки під назвою «Читальня: книжечки для угро-руського народу», з якої видано п’ять випусків. Паралельно з 1903-го він редагував газету «Наука», яку випускав переважно за власні кошти. Також разом із Гіядором Стрипським [6] Гіядор Стрипський (1875–1949) – письменник, журналіст, перекладач, фольклорист, етнограф, історик літератури, громадсько-політичний діяч. А. Волошин видавав журнал «Село» і бібліотечку книжок для народу.

Уже з 1904 року Августин Волошин відстоює правомірність застосування терміна «українець» щодо своїх земляків. Мукачівський кореспондент «Науки» під псевдонімом «Угрорусин» опублікував у травні 1904 року закид, за яким галичани ніби стали писати фонетичним письмом і вигадали собі нову назву «українець», щоб сподобатися польським панам. У наступному ж числі газети від 13 травня А. Волошин умістив відповідь, де зазначив, що між галицькими русинами-українцями і поляками ніколи не вщухала національна боротьба, а назва «українець» – дуже давня. Він додавав: «Ви маєте знати, же велика розлука єсть между народом великорусским и малорусским. То не я маю доказати, то доказує цілий світ. То дуже давно доказала історія».

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Михайло Лучкай (1789–1843) – український закарпатський мовознавець, фольклорист та історик. Парох церкви Преображення Господнього в Ужгороді.

Юлій Фірцак (1836–1912) – церковний ієрарх, єпископ Мукачівський, професор і ректор Ужгородської духовної семінарії.

Августин Штефан (1893–1986) – український педагог, суспільно-політичний діяч, Голова Сойму Карпатської України, дійсний член НТШ.

Томаш Масарик (1850–1937) – чехословацький філософ, політичний і державний діяч, перший президент Чехословаччини.

Фара (від нім. Pfarrei , «парафія»), тут – службове житло священника, хата поряд храму.

Гіядор Стрипський (1875–1949) – письменник, журналіст, перекладач, фольклорист, етнограф, історик літератури, громадсько-політичний діяч.