Олег Друздев - Іван Мазепа

Чи був він героєм? Скоріш за все, так. Героєм є кожен, хто не боїться ризикувати власним життям заради вищої мети. А метою Мазепи була не просто вільна Україна, а вільна Україна під його правлінням та правлінням його нащадків.

Учинок гетьмана не був особливим, і в ньому не було нічого нового для того часу. Так чи інакше, антимосковською орієнтацією закінчували багато гетьманів. Важливо було мати тих, хто забезпечить підтримку. Попередникам Мазепи із цим не таланило, надто ненадійними були союзники у боротьбі. Річ Посполита не розглядала можливості утворення незалежної або окремої України, а кримські татари користувались давно перевіреною тактикою недопущення надмірного посилення будь-якої зі сторін. Ця причина у сполученні з відсутністю загальної підтримки поспільства й приводила гетьманів до поразки. Тому по­ява шведів, із якими вже були спроби нав’язати тісні контакти за часів Богдана Хмельницького та Карла-Густава Х, сприймалась мало не як ідеальний шанс для перемоги в боротьбі з Москвою. На жаль, обставини склалися інакше.

Смерть Мазепи підбила підсумки не тільки його правлінню, але й автономії України. Оскаженілий від люті цар Петро після того, як помстився Україні за те, що вона насмілилася стати до боротьби за свою свободу, повів цілеспрямовану політику ліквідації будь-яких форм самоврядування. Із того часу всі протести українців, які ще перебували під російською окупацією, одразу діставали клеймо «зради», а всіх прихильників хоч найменшої самостійності неодмінно називали «мазепинцями». Істерія навколо імені Мазепи була не більш ніж особистою образою царя, адже перехід Мазепи на бік шведів нічого докорінно не змінив. Мабуть, найбільш виважену оцінку подала російська дослідниця Тетяна Таїрова-Яковлева у своїй книзі «Мазепа»: наслідки переходу Мазепи до табору Карла ХІІ були незрівнянно меншими, ніж наслідки такого самого кроку сина Богдана Хмельницького, Юрія, у Чуднівській кампанії, що завершилась цілковитим розгромом московських військ та втратою Правобережжя. Та до Юрія так не поставились, як поставились до Івана. Імовірно, причина полягає в особистісних мотивах царя Петра І.

Як би не старався Петро І чи його наступники, ім’я Мазепи збереглось у пам’яті українського народу та в пам’яті Європи. На жаль, цього теж замало. Надмірна політизація історії призвела до перекручення багатьох фактів і подій. Досі в суспільній свідомості через низку причин побутують старі, ідеологізовані кліше, які заважають поглянути на нашу історію тверезо. Надмірне возвеличування таке саме шкідливе, як і картання, тому нам варто було б позбуватись кліше й однозначних оцінок, адже історія не буває чорно-білою. Мабуть, такий підхід дозволить звільнитись від ворожнечі і чогось таки навчитись завдяки історії.

Насамкінець додамо кілька цікавих фактів, пов’язаних із постаттю Мазепи. Як ви вже знаєте, український гетьман хворів на подагру, якій, скоріш за все, завдячував своїм прізвищем (Мазепа — «неповороткий»). Будучи гетьманом, він як ревний християнин не шкодував грошей на церкви та церковні книги, прикраси тощо не лише в Україні, а й далеко поза її кордонами. Так, зокрема, на кошти Мазепи було видано Євангеліє арабською мовою, яке зберігається нині в м. Алеппо (Сирія). Пам’ять про Мазепу є навіть у Храмі Гробу Господнього (Єрусалим) — на кошти нашого гетьмана було виготовлено чашу з чистого золота, лампу та срібний вівтар. Загалом, як свідчать сучасники тих подій, на розвиток православ’я в Малій Азії Мазепа офірував 30 тисяч дукатів, що було дуже значною сумою на той час. Про батьківщину гетьман теж не забував. Коштом Мазепи було збудовано й відреставровано кілька десятків церков і монастирів по всій Україні. Пересопницьке Євангеліє, на якому нині присягають президенти України, теж було куплене Іваном Мазепою.

Та, як ми вже згадували, набагато більшу славу йому зробило кохання до жінки. Саме цей епізод його біографії подарував світові 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів та 6 скульптур. Постать українського зверхника була настільки цікавою та загадковою, що портрет Івана Мазепи був проданий із торгів майже за мільйон доларів.

Автентичних особистих речей керманича залишилось небагато. Зокрема, оригінал шаблі гетьмана, за деякими даними, зберігається в російському Ермітажі, та доступу до нього немає. Це й недивно, зважаючи на палку ненависть, яку досі відчувають до нього російські шовіністи.