Петро Мірчук - Українська Повстанська Армія 1942-1952

3. Крім військової підготови треба було перевести теж належну політично-психологічну підготову українського загалу до протинімецької боротьби. Бо і в цій ділянці, в ділянці своєї настанови до Німеччини, український нарід знайшовся в зовсім іншому положенні, як інші европейські народи. Для тих - вже сам виступ нацистівської Німеччини проти їхньої держави говорив про німецькі заміри й ставив перед нами ділему: боротись з німцями, або коляборувати з ними. В Україну прийшли німці не в висліді війни з Україною, а в висліді війни з окупантами України. Цей факт не розкривав, а навпаки, закривав заміри німців щодо України і створював нову, третю можливість: співпрацювати з німцями, як ворогами большевиків, для знищення большевицької Москви в надії, що "ворог мого ворога є моїм приятелем". Ми знаємо, що коли чотири роки пізніше Польща та Югославія опинились в аналогічному положенні, - коли большевицько-московська армія ввійшла на їх територію не в висліді війни з ними, а в наслідок війни з їх окупантом Німеччиною, то і польське і югославське населення - з надзвичайно малими виїмками! - приймало її як визволителя зпід Німеччини і співпрацювали з нею. Тож нічого дивного не може бути в тому, що й загал українців апріорно був наставлений до німецької армії як до свого визволителя.

Таке наставлення могло існувати тимбільше, що німці старалися весь час якнайбільше приховувати свої заміри та свої пляни щодо сходу Европи і зокрема своє ставлення до справи української державности. І сам Гітлер у своїй промові з приводу вибуху німецько-совєтської війни не заторкував ні словом тієї справи. Для тих, які знали дійсні заміри німців, це було доказом, що й починаючи війну з Росією німецькі нацисти не думають поступатися чимнебудь в користь поневолених Москвою народів; та для тих, які хотіли бачити в німцях своїх союзників у боротьбі проти большевицької Москви, це було піддержанням надій, що німці таки нічого злого проти самостійницьких змагань поневолених Москвою народів - не затівають.

Переломовим моментом для настроїв українського населення в відношенні до німців мусіла бути реакція німецького уряду на Акт 30. червня 1941 р. Так воно й сталося. Та гостроту цього перелому послабила на деякий час постава проводів опортуністичних, - а всеж таки українських, - середовищ, які стали запевняти український народ, що ця реакція німців є тільки акцією німецьких властей проти провокативного виступу одної екстремістичної групи і в ніякому випадку не акцією проти українського народу взагалі, ні проти українських самостійницьких змагань. Ізза цього, для успішного проведення політично-психологічної мобілізації українського загалу до протинімецької боротьби, яка була конечною передумовою переходу до загально-національного збройного резистансу, треба було відповідного часу, в якому повсякденна постава німців до українського населення в усіх ділянках життя підтвердила б аргументи політично-роз'яснювальної акції ОУН про принципову ворожість німецького окупанта до українського народу та його державницьких змагань.

4. На добавок, сама ОУН, яка мала стати ініціятором, організатором та стрижнем повстанчих збройних сил, мусіла присвятити багато часу й праці перебудові - на західньо-українських землях і розбудові на осередніх та східньо-українських землях, своєї власної сітки.

Конечність основної перебудови сітки ОУН на теренах, де вона існувала й діяла вже до приходу німців, була викликана масовими арештами провідного членства в зв'язку з першим етапом боротьби - проголошенням відновлення української державности, новою політичною ситуацією, яка вимагала повного переходу ОУН в підпілля, та відходом великої частини членства з похідними групами на ОСУЗ. Для характеристики останнього згадаємо, що, наприклад, з похідною групою "Південь" з західньо-українських земель відійшло в південні простори України кругло тисяча членів ОУН.

Тому то, на Першій Конференції ОУН в вересні 1941 р. не приймається постанова про негайний перехід до загально-національного збройного спротиву, але визначається як найближчі завдання:

е) пропагандивно-роз'яснювальна підготова до активної боротьби з німецьким окупантом, розкриття німецьких плянів поневолення і колонізації України. Одночасно така ж акція проти нових намагань большевизації українських теренів, що її проводять насилані Москвою в Україну агенти й партизанські диверсійні групи;