Юрко Тютюнник - Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 pp. Спомини

«Протокол. 1920 року. Січня 7 дня. На зібрання прибули делегати від військових повстанчих частин: с. Деренковця, с. Черепина, с. Ольховчика, с. Миропілля, с. Корнилівки, с. Нетеребки, с. Бровах, с. Сахнівки, с. Набутіва. Зібрання відкрито п. Грозним о 1 годині дня. У президію вибрані одноголосно: Головою зібрання— п. Певний, товаришем голови — п. Сагайдак, писарем — п. Квітка. Зібранням були поставлені на порядок дня такі питання: 1. Доповідь делегатів з місць. 2. Про ставлення партизанів до Радянської влади. 3. Біжучі справи. 4. Національні справи. 5. Про зносини всіх повстанчих загонів з Головним Штабом. 6. Про федерацію. 7. Про цукор. 8. Про затвердження районного штабу.

Після проголошення зібранню порядку дня був прочитаний протокол з'їзду представників од волостей Мошно-Городиського району ч. З, який ухвалили взяти до відома.

Резолюція зібрання делегатів.

1. Вислухавши доповідь Отамана Сокола про упорядкування в с. Деренковці загону повстанців, вияснивши мету повстання, зібрання висловлює подяку Отаманові Соколові і всім тим повстанцям, котрі, не шкодуючи свого життя, встали на захист своїх сіл району від ворогів українського народу.

2. Стоячи на сторожі інтересів трудового народу, зібрання (з'їзд) партизанів-делегатів Деренковецького району (Деренковецька, Завалівська і Корнилівська волості) всіма засобами буде підтримувати Радянську владу як захисницю інтересів трудового народу. Остільки оскільки Радянська влада буде іти в контакті з нами, і разом з цим вимагаємо від Радянської влади задовольнити такі бажання: а) уся влада в губернії, повіті і волості повинна належати нам, робочому, селянському людові; і б) усякі відповідальні посади в державних установах повинні займатись нашими людьми — українцями.

3. а) Настійно вимагаємо, щоб військові частини в повіті творилися з наших людей, і разом з цим вважаємо потрібним утворити в поіті та інших місцях окремі частини, які стояли би на сторожі інтересів робочих селян; б) маючи на увазі те, що наш народ завдяки царському урядові стоїть на низькому рівні просвіти і культтури, не розуміє слово «комуна» і засобів користування нею, зібрання відхиляє питання «примусового способу комуни» для нашого трудового народу; в) проти бандитів, монархістів та інших ворогів народної волі боротися безоглядно всіма силами, позаяк вони шкодять взяти владу до своїх рук трудовому люду; г) як виявилось, із недавнього минулого часу Радянська влада допускає займати в державних установах відповідальні місця жидам, які, взявши до рук владу, викликали суперечки селян з жидами, застерігаємо, щоби надалі всякі відповідальні посади в державних установах займались нашими людьми — українцями, а якщо десь займають жиди, то щоби вони негайно були відсунуті від посад. Вимагаємо, щоб наше військо стояло на нашій території та не посилалось уперед кудись, а якщо буде треба, то після рішення нашої влади.

4. Позаяк нація є скарбниця людського генія і поступу, то, щоб визволитись нашому народові з-під неволі національної, економічної та політичної, тільки національною стежкою повинні йти ми до свого визволення, а тому вимагаємо: а) щоб усі громадяни, якої би вони віри не держалися, до якого народу не належали би, повинні бути рівні перед законом і перед владою вищою і нижчою; б) щоб місцеве самоурядування було проведено так, що округи, на яких поспіль живуть люди одної національності, матимуть право заводити самоурядування, яке відповідатиме їхнім національним потребам; в) щоби в державних установах строго дотримувалися порядку пропорціонального представництва; г) щоб адміністрація всіх установ силою спеціального закону признавала права всіх національностей і їхню рідну мову; д) щоб до всіх установ виборчий закон на Україні був уложений на щиро демократичних началах, тобто на основі загального, рівного, прямого і таємного голосування.

5. Маючи на увазі важкий і небезпечний момент і що всякий час можуть наскочити які-небудь вороги, зібрання, з'їзд делегатів визнав необхідним і святим обов'язком стати всім до спілки і працювати вкупі на користь рідного краю.

6. Ми, українці, не повинні відокремлюватись ні від якої наш, а повинні йти в згоді з усіма народами не тільки Російської держави, а взагалі з народами усього світу, настоюючи твердо, щоб уся влада була в руках трудового народу.

7. З огляду на те, що селяни, котрі брали найживішу участь в організації проти дснікінської влади, тратили на це сили і час, повинні бути на перший час задоволені цукром, що є в розпорядженні організації, а для цього зібрання вирішило відпустити цукор цим селянам через кооперативні установи із Набутівського заводу за твердими цінами (730 карбованців за пуд).