Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Може, маєш когось, хто б підтримав мене в Центральному бюро обміну валют, де я, мабуть, нікому не відомий. Може б, це зробила спілка літ.?

Ґомбрович має залагодити мені ПЕН-клуб і журналістське посвідчення якогось видання. А може, Ти б могла виклопотати мені таке посвідчення?

Чи читала Ти Брайтера і чи бачила вітрину «Wiadomości lit.», присвячену мені? Чому нічого не пишеш? Чи Ти чимось поглинута? Що поробляє Віткаци? Як він почувається?

Прошу Тебе хутко відповісти, що б Ти мені порадила вчинити, дізнайся, як це найкраще зробити. Не гнівайся, що я Тебе цим обтяжую.

Вітаю Тебе дуже сердечно.

Бруно

8 VI 1938

Дорога Ромо!

Дякую Тобі сердечно за інформацію та клопотання. Я написав листа до Спілки літ., щоб підтримали мене в Центральному бюро обміну валют і навчили, яким чином щонайкоротшим шляхом отримати закордонний паспорт. Мені здається, що я не готовий до подорожі належним чином. Не маю плану і не маю відповідних рекомендацій, але думаю, що отримаю їх уже на місці. Я чув, що Лехонь [360]перебуває у Варшаві. Це погано, адже я розраховував на нього.

Була тут Казимира Рихтер [361]і привезла мені фотографію з вітрини «Wiadomości», бо то тітка Маріана Ейле, котрий облаштовував вітрину. М. Ейле звернувся до Зодіаку, щоб мені там організували виставку малюнків і графіки, аби я продав щось на поїздку. Там є такий Менаше Зайденбойтель, котрий каже, що така виставка може мати фінансовий успіх. Обидва Зайденбойтлі [362]оселяться на кілька місяців у Дрогобичі.

У «Prosto z mostu» з'явилася не надто прихильна до мене рецензія [363].

Що в Тебе чутно? Чому так мало звісток? Куди збираєтеся влітку? Чи зустрінемося ми?

Дуже Тобі ще раз дякую і сердечно вітаю.

Бруно

Чи можеш дати мені якісь рекомендації до Парижа?

[після 12 VI 1938]

Дорога Ромо!

Велике спасибі за пам'ять. Отримав Луку Лешмяна [364], але так погано упаковану, що обкладинка переламана в кількох місцях. Однак не варто заявляти рекламацію. Т. Манна, як мені дописали, уже немає в продажу.

Мої намагання отримати валюту, схоже, увінчалися успішним результатом, що мені, властиво, тепер невигідно. В Парижі мертвий сезон, усі виїжджають. Якщо я й поїду, то хіба з принципу і щоб не змарнувати стількох зусиль.

Я почав писати. Йде мені дуже туго й поволі. Якби я мав чотири місяці вільного часу, то завершив би книжку. Це ще одна причина, чому мені не хочеться нікуди їхати.

Чи бачилася Ти зі Строньцем [365]? Мені дуже прикро, що я з ним не зміг побачитися. Я написав йому невдовзі після приїзду, але він мені не відписав. Я б хотів, щоб він умістив свою працю про мене в «Tygodniku Ilustr.», де він пише. Чи бачила Ти ще когось із цих людей? Ейле? Що поробляєш? Коли виїжджаєш?

Писав мені Штурм, що Віткаци виїхав цілковито зламаний. Ти мала б його трохи підтримати, якщо маєш якийсь вплив на нього. Чи не поїдеш до Закопаного?

Дуже сердечно Тебе вітаю і зичу всього доброго.

Твій

Бруно

Дрогобич, 12 VII 1938

Дорога Ромо!

Маю на сумлінні щодо Тебе те, що не писав Тобі увесь час [366]. Розраховую на Твою випробувану вибачливість і доброту. Кілька разів я уже брався було писати, але не знав, утім, де Ти, і боявся, що листівка (я писав звідтіля лише листівки) до Тебе не дійде. Не знаю також, чи Ти тепер у Варшаві, чи, може, є там Стефанек, який отримує Твою пошту?

Я витримав у Парижі сливе 3 тижні, попри те, що вже після 1-го тижня усвідомив, що не здійсню моєї тутешньої програми. Було наївно вирушати так, як я те вчинив, на завоювання найбільш закритого міста у світі. З моєю мовною підготовкою годі було й мріяти про те, щоб встановити бодай якийсь контакт із французами. Посольство абсолютно мною не займалося, я зовсім не можу і в майбутньому на нього розраховувати. Опріч того, Париж стояв порожній, — усі кращі мистецькі салони зачинені. Щоправда, я зав'язав стосунки з одним торгівцем по вул. Faub. St. Honore, який хотів улаштувати мені виставку, але пізніше я сам від того відмовився. Попри те, я задоволений, що побував у Парижі, побачив стільки дивовижних речей, побачив бодай раз зблизька, а не на репродукціях, мистецтво великих епох, — а зрештою, позбувся певних ілюзій щодо світової кар'єри.

Я бачив речі прекрасні, вражаючі і страшні. Велике враження справили на мене чудові парижанки — з товариства і кокотки, свобода звичаїв, темп життя [367]. Не хочу поки що більше писати, поки не знаю, де Ти і як Тобі ведеться? Чи побувала Ти в Криниці? Як себе почуваєш? Як поживає Стефан? Чекаю якоїсь звістки від Тебе, а поки що сердечно вітаю Тебе.