Леонид Кучма - Україна — не Росія

Цими новими якостями були: висококиплячі компоненти палива, що дозволяли ракеті довго перебувати в заправленому стані, цілком автономна, захищена від завад система управління і більш висока стратегічна дальність стрільби.

Були вирішені й інші вкрай складні технічні завдання. За допомогою «ампулізації» було забезпечене перебування заправлених рідким паливом ракет у пусковій установці протягом усього терміну їхньої експлуатації (до 15 років), ракети були обладнані засобами подолання систем протиракетної оборони того часу, а ракеті SS-18 було додано захисту від поражаючого впливу висотних і наземних ядерних вибухів.

Власне, до розробки космічних ракет-носіїв КБ «Південне» приступило ще з кінця 1950-х років, причому як перші ступені цих ракет були використані свої ж бойові ракети. Так, на базі ракети SS-4 був створений носій SL-7 «Космос». З його допомогою почала впроваджуватися в життя велика однойменна програма наукових досліджень навколоземного простору. Ця ракета експлуатувалася до 1977 року і вивела на орбіту 150 супутників різного призначення. Ракета SS-5 послужила основою для носія SL-8 «Інтеркосмос». У її активі більше чотирьох сотень пусків, вона і дотепер використовується для запуску супутників з російських полігонів Капустін Яр і Плесецьк.

Бойова ракета Р-36 стала праматір’ю двох модифікацій носія «Циклон» 70 — 80-х років: «Циклон-2» (SL-10/11) — аналоги глобального варіанту цієї ракети, що запускається з Байконуру, і «Циклон-3» (SL-14) — трьохступеневого носія зі стартовою позицією в Плесецьку. Ракети-носії «Циклон» відрізняються повною автоматизацією циклу (дуже короткого) передстартової підготовки і високою надійністю. Ракета «Циклон-2» була однією з головних ланок системи протисупутникової оборони СРСР. «Циклон-2» виводив на орбіту супутники-розвідники, супутники-мішені, винищувачі супутників. Його запускала з Байконуру військова частина 46180. Одного разу ми провели за три дні три пуски. В результаті серед космічних носіїв наш «Циклон-2» став світовим лідером відносно надійності, за чверть століття його експлуатації (із серпня 1969) проведено більше ста пусків — і жодного невдалого! З 219 пусків ракетоносія аварійними були тільки чотири, а це означає, що за показником надійності наш ракетоносій перевершив усі свої аналоги, які тільки є у світі.

3 25 супутників «Інтеркосмос» 22 розроблені в КБ «Південне». Вперше в СРСР виготовлення супутників було поставлене на потік на «Південмаші». Це стало можливим завдяки тому, що конструктори КБ «Південне» поклали в основу своєї роботи принцип максимальної уніфікації конструкцій обслуговуючих систем, використання єдиного корпусу, спільної схеми керування бортовою апаратурою, єдиної системи енергоживлення. Спочатку це було здійснено під час випуску серії малих уніфікованих супутників для ракети «Космос», а до кінця 70-х років були створені автоматизовані універсальні орбітальні станції в модифікаціях з орієнтацією на Землю і на Сонце, з активним терміном існування до декількох років.

Діяльність КБ «Південне» у сфері вивчення природних явищ почалася зі створений оригінального супутника з аерогіроскопічною системою орієнтації («Космічна стріла»), призначеного для оптичного зондування атмосфери з метою удосконалювання методів прогнозування погоди. Потім пішла спільна з московським інститутом ВНДІЕМ розробка метеорологічного супутника «Метеор», перші серійні зразки якого виготовлялися «Південмашем» і лягли в основу створення в СРСР космічної метеорологічної системи.

З ініціативи КБ «Південне» у СРСР розвинувся новий перспективний напрямок робіт по створенню засобів для дистанційного зондування і дослідження Світового океану з космосу.

Післявоєнний досвід Англії, США, Канади показав, наскільки важке завдання конверсії воєнної економіки навіть в умовах, коли всі ринкові механізми історично налагоджені і чітко діють, скільки років вона займає. Радянська ж післявоєнна конверсія була чисто командною, а до самого цього слова в нашому суспільстві за часи гласності встигла виникнути алергія.

11 листопада 1989 року канцлер Коль говорив Горбачову: «Ми, німці, усвідомлюємо, що таке окомір — він означає і почуття міри, і здатність при плануванні дій враховувати наші можливості об’єднати Німеччину — нехай не зараз, а через багато років».