Дмитро Стус - Василь Стус - життя як творчість

— Що ж подєлаєш, єслі вона його любить, — казав Василь Попелюх, пропускаючи повз вуха «залізні» аргументи гебістів. — Ми говорили з нею. Це — судьба.

Саме так «дєдя» описував цю важку розмову, коли незадовго до його смерти я просив пояснити мені, як він, комуніст із тридцятих років, дав згоду на шлюб дочки з людиною, яка відверто протиставляла себе державі. «Судьба, — казав він. — І потом, Валя тоді світилась од щастя».

І більш нічого. Для нього оті «судьба» і «любов» були значно важливішими за всі практичні резони. І настільки багато те все для нього важило, що він узяв доньчин бік навіть усупереч тому, що дружина Ольга цей шлюб, м'яко кажучи, не схвалювала.

Хай там як, а переконавшись, що змінити Валине рішення їм не вдасться, батьки наполягли — мовляв, перед людьми буде соромно — справляти весілля, хоча молодята думали обмежитися лише церемонією в ЗАГСі.

Свідком на весіллі мав бути Леонід Селезненко. Щоправда, коли надійшов час оформлювати документи, з'ясувалося, що він забув паспорт. Отож свідком став Юрко Покальчук.

Василь на добрі півгодини запізнився до нареченої: довго вибирав із Р. Корогодським квіти на Бесарабці, телефонував сусідам Стусів у Донецьк, щоб з'ясувати, чи приїдуть батьки… Валя — в розпачі: час женитися, а жениха нема… Коли всі нарешті зібралися, виявилося, що до процедури ще залишилося чимало часу.

Після офіційних вітань працівниці ЗАГСу вийшли на вулицю. Першими словами Василя були:

«— Я мушу викурити, і зараз ніхто нічого не говорить.

Він курив , — згадує Роман Корогодський, — і дуже переживав… був дуже якийсь роз'їритований, розбурханий…

— Ну так! Я вже викурив. Тепер ми, хлопці, підемо і добре вип'ємо » [443].

Святкували в Святошиному, в одноповерхову восьмиквартирному будиночку в квартирі батьків дружини. В роки війни німці тримали там коней, а після звільнення Києва приміщення надали сім'ям ветеранів війни для мешкання.

Після весілля молодята на кілька днів їздили до батьків у Донецьк. Василева мама — Їлина Яківна — чомусь увесь час повторювала: бідна, бідна Валя.

Вона відразу прийняла невістку, передчуваючи, втім, надто непросту долю, що дістається молодій жінці. Таке ж відчуття було й у Михайлини Коцюбинської: « На весіллі була. Вперше Валю я побачила в дуже такий момент гострий і відразу зрозуміла, відчула, що це не святковий буде шлюб » [444].

Втім, про негаразди не думалося. Попереду було повернення до Києва, де Василеві пообіцяли місце в Державному архіві. Він жив надіями на краще, сподіваючись, що на новому місці все в нього складеться.

1. Нецензурний Стус.Книга у 2-х частинах / Упорядкування Богдана Підгірного. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2002, 2003, 336 + 320 с.

2. Калиниченко Іван . Зустрічі зі Стусом// Камертон. — Ч. 20—23.

3. Захаров Борис . Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956—1987)/ Харківська правозахисна група. — X.: Фоліо, 2003, 144 с.

4. Касьянов Георгій . Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960—80-х років. — К.: Либідь, 1995, 224 с.

5. Дзюба Іван . Пояснювальна записка// Сучасність. 1968, ч.8. — С. 87–94.

6. Не відлюбив свою тривогу ранню…Василь Стус — поет і людина: Спогади, статті, листи, поезії / Упорядник Орач (Комар) О. Ю. — К.: Український письменник, 1993, С. 193.

7. Стус Василь . Твори у чотирьох томах (шести книгах).З додатковими 5 і 6 (удвох книгах) томами. —Л.: ВС «Просвіта», 1994—1999.

8. Стус Василь . «Зореплавцю»// Донбас. — 1963, ч. 1, С. 72.

9. Стус Василь . «Ніч скульптора»// Прапор. — 1963, ч. 1, С. 35.

10. Стус Василь . Вірші// Дніпро. — 1963, ч. 10, С. 92—93.

11. Нагнибіда Микола . Внутрішня рецензія на збірку В. Стуса «Круговерть». — Копія зберігається в архіві родини поета.

12. Коцюбинська Михайлина . Василь Стус у контексті сьогоднішньої культурної ситуації// Слово і Час. — 1998, ч. 6, С. З—23.

13. Наєнко Михайло . Виступ на перших Стусівських читаннях// Слово і Час. — 1998, ч. 6, С. 26—28.

14. Маланюк Евген . Книга спостережень. — Торонто. Накладом Видавництва «Гомін України», 1962.

15. Просалова Віра . Концепція митця у творчості Є. Маланюка і В. Стуса// Актуальні проблеми української літератури і фольклору. Випуск 2. Науковий збірник. — Донецьк: Кассіопея, 1998, С. 88—92.

16. Стус Василь . На поетичному турнірі//Дніпро. — 1964, ч. 10, С. 150—153.