Дмитро Стус - Василь Стус - життя як творчість

Вірш «Марко Безсмертний» поет взагалі відмовився обговорювати зі слідчим.

11 квітня «звинувачений» заявив слідчому, що пред'явлену йому збірку віршів «Постать голосу» [620]« оглядати не бажає, що її в нього „безсовісно“ вилучили. Хто автор віршів, вміщених у збірці, хто її друкував і від кого він її отримав, відповідати відмовився, заявивши, що це „забагато чести для вас “» [621].

Про збірку віршів «Підсумовуючи мовчання» [622]— те ж саме. Коли Логінов почав розпитувати поета про вірш, присвячений В. Морозу, то Василь « назвав слідчого державним злочинцем » [623]. Те ж стосувалося і збірочки віршів Кордуна «Тихий майстер дитячих іграшок», у якій була вміщена Стусова передмова.

У квітні Логінов без успіху намагався залучити Василя до участи в слідстві, ставлячи питання стосовно «історії» з передачею рукопису «Зимових дерев» за кордон і випуску збірки в Брюсселі, однак постійно наражався на зухвальство Василя Стуса та його небажання зважати навіть на пред'явлені йому копії свідчень Л. Селезненка, Г. Коцурової, І. Світличного. Стус уважно читав їх і… вимагав очної ставки, бо ви можете будь-що сфабрикувати.

Щось треба було робити. І Логінов знайшов вихід.

29 квітня 1972 року він добився ухвалення постанови «про призначення судово-психіатричної експертизи по справі СТУСА Василя Семеновича» [624].

6 травня 1972 року Василя Стуса було примусово привезено до 13-го Відділення Київської міської клінічної лікарні ім. академіка Павлова.

— Стуса везуть у психушку, — лунало в мовчазних стінах внутрішньої тюрми КДБ, — лунало в коридорах внутрішньої тюрми, коли його виводили до воронка, аби відвести на примусове обстеження.

У поданні Логінова особливо наголошувалося на тому, що «Стус винним себе не визнав, пояснивши, що виготовлені ним… документи („Місце в бою чи в розправі“ та лист до Президії СПУ і парторганів) не є наклепницькими.

Упродовж усього слідства Стус, відмовляючись від надання правдивих показань за його справою, поводить себе зухвало, безпідставно наносить образи свідкам та іншим учасникам процесу. Крім того, виявляє ознаки манії переслідування й некритичного ставлення до своїх дій і поведінки.

Стус, крім того, знаходиться на обліку в 5 лікарні Жовтневого району м. Києва з приводу низки інших захворювань.

…вищезгадані ознаки в поведінці обвинуваченого Стуса викликають сумнів в його психічній поведінці…» [625].

Після оголошення Василеві «Постанови про призначення судово-психіатричної експертизи», що відбувалося 6 травня 1972 р. у кабінеті Логінова від 13.00 до 14.10, поет заявив:

« 1. Вважаю експертизу безпідставною, оскільки раніше протягом 34 років жоден психіатр не говорив мені про наявність у мене будь-яких психічних аномалій.

2. Вважаю, що ця експертиза є спробою КДБ чинити розправу наді мною в додатковий і нелюдський спосіб.

3. Заявляю рішучий протест проти такої експертизи.

4. Мотивація потреби такої експертизи є неправдивою, зокрема, нікого зі свідків чи інших кадебістів я не ображав перший. Ображав тільки тоді, коли мусив захищатися від образ.

5. Ознаки манії переслідування, нібито виявлені у мене, є чистою вигадкою КДБ.

6. Посилання на те, що я перебуваю на обліку в 5-й лікарні Жовтневого району є дешевою спробою аргументувати вигадку, оскільки, навіть як хронічно хворий на виразку шлунку, я на обліку не стояв » [626].

Підписувати постанову Василь Стус відмовився.

Почалося одне з найважчих випробувань — сімнадцятиденна спроба зламати волю за допомогою психотропних й інших засобів психіатричного впливу.

Потрапивши до лікарні, Василь одразу був змушений кардинально змінити поведінку. «Лікарі у погонах» дали йому зрозуміти, що будь-яке «різке» висловлювання автоматично тягне за собою додаткову дозу медичних препаратів, чого психіка може не витримати.

Довелося стати дещо поступливішим, бо — і про це йому говорили відверто — тут, у лікарні, з людиною можна безкарно робити будь-що: все потім буде списано на психічну хворобу.

Можна впевнено твердити, що Акт за номером 643, яким Стуса Василя Семеновича було визнано психічно здоровим, був маленькою перемогою його поступливости:

«АКТ № 643

Стационарной судебно-психиатрической экспертизы

Стус [627] Василия Семеновича

23 мая 1972 года, судебно-психиатрическая экспертиза Киевской городской клинической больницы № 21 им. акад. Павлова (психоневрологической) освидетельствовала Стуса Василия Семеновича, 1938 года рождения, обвиняемого по ст. 187— 1 УК УССР.