Дмитро Стус - Василь Стус - життя як творчість

18. Шевченківські лауреати. 1962—2001. Енциклопедичний довідник / Вступне слово І. М. Дзюби. Автор-упор. М. Г. Лабінський. — К.: Криниця, 2001, 696 с.

19. М. Кутинський . Некрополь України// Дніпро. — 1994—1999.

20. Довідник з історії України (А — Я)/ Під заг. редакцією І. З. Підкови, P. М. Шуста. — К.: Генеза, 2002, 1136 с.

21. Стус Василь . Щоденникові записи.Автограф. — Зберігається: ІЛ НАНУ, ф. 170, од. збер. 2102, арк. 2, 4—7.

22. Стус Василь . Веселий цвинтар:Поезії. — Варшава: Вид. аґенство Об'єднання українців у Польщі, 1990, 109 с.

23. Стус Василь . Палімпсест:Вибране. — К.: Факт, 2003, 432 с.

24. Кримінальна справа № 47по обвинуваченню Стуса Василя Семеновича у вчиненні злочину, передбаченого ст. 62 ч. 1 Карного кодексу УРСР. В 12 томах: Том № 1. — Зберігається в архіві СБУ: № 67298 фп.

13 січня 1972 року слідчий Управління КДБ при Раді Міністрів УРСР по Київській області старший лейтенант В. І. Логінов, « розглянувши матеріали обшуку СТУСА Василя Семеновича, проведеного 12 січня 1972 року за дорученням Управління КДБ при РМ УРСР по Львівській області, і приймаючи до уваги, що під час обшуку у СТУСА В. С. були вилучені предмети та документи, які свідчать про те, що він систематично займався виготовленням та розповсюдженням документів, які порочать радянський державний та суспільний лад, керуючись ст. ст. 94 п. 5, 98, 113 КПК УРСР, —

ПОСТАНОВИВ:

Проти СТУСА Василя Семеновича порушити кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 187 1КК УРСР.

Справу прийняти до свого переведення та приступити до її розслідування.

Копію цієї постанови надіслати прокурору УРСР та в 10-й відділ КДБ при РМ УРСР » [561].

Начальник слідчого відділу КДБ при Раді Міністрів УРСР полковник КДБ Пивоварець погодився з таким висновком підлеглого. Це — за документами. Як було насправді, сказати складно, але очевидно, що ордер на тимчасове утримання Василя Стуса під вартою в співробітників КДБ був іще до обшуку.

15 січня 1972 р. санкціонував «тримання під вартою» В. С. Стуса й Прокурор Української РСР, Державний радник юстиції 1 класу Ф. Глух, який засвідчив, що Логіновим « по справі зібрані достатні докази про те, що СТУС на протязі 1968—1971 років виготовляв та розповсюджував документи та вірші, що зводять наклепи на радянський державний та суспільний лад » [562].

Про Ярослава Добоша, за справою якого в 1972-му було заарештовано майже всіх шістдесятників, — ні слова.

Зрештою, про українського патріота з Бельгії й говорили лише на одному — першому — допиті 13 січня 1972 року.

Василь Стус прибув до внутрішньої тюрми КДБ о третій годині ночі [563]. Приймав його черговий по корпусу старшина Мазур, що відзначив одну з «особливих звичок» новоприбулого: « разговорчив » [564].

Марудна й принизлива процедура обов'язкових ритуалів: «Рукі за голаву, раздвінь ягадіци, агалі галовку». Таке — і відразу — вражає й паралізує волю буденністю повторень. Нарешті — камера, точніше, кам'яний мішок із малесеньким, під самою стелею, віконечком.

Коли відкрилися двері, Василя найбільше вразила неймовірною шириною стіна: таку точно головою не проломиш… Погляд упав на паркетну підлогу, яка поруч із голими кам'яними стінами виглядала аж надто сюрреалістично. На підлозі — п'ятилітрова каструля. Нари. Тумбочка. Все. Більш нічого [565].

— Аправка два раза в дєнь. Утрам і вєчєрам, — кинув у спину Стусові наглядач, чию військову форму кумедно доповнювали матерчаті капці.

Лише двері зачинилися, запала моторошна тиша, яка, здавалось, поглинала все.

Василь міряв кроками невеличкий простір камери внутрішньої тюрми, не зупиняючись, ніби натоптуючи діаґональну — з кутка в куток — стежку, що вібрувала його енергіями.

— Що далі?

— Ось тебе й викликали…

— Бідна мама…

Коли відчинилося віконечко й принесли обід, Василь навіть не взяв до рук ложки.

За кілька хвилин їжу забрали.

Не звернув уваги.

Перед четвертою відкрилися двері:

— Стус, на виход!