Йосиф Сліпий - Спомини

На пропозицію митрополита Андрея Шептицького папа Пій XII листом від 25 листопада 1939 р. іменував архидиякона-крилошанина митрополичої капітули у Львові о. Йосифа Сліпого титулярним архиєпископом та коад'ютором з правом наступництва на Галицькому митрополичому престолі. Тут Йосиф Сліпий, мабуть, плутає лист папи про призначення його коад'ютором з листом кардинала Ежена Тіссерана від 22 грудня 1941 p., в якому повідомлялося про затвердження папою Пієм XII призначених митрополитом Андреєм Шептицьким екзархів, в тому числі й Йосифа Сліпого як екзарха Великої України. Обидва листи див. у вид.: Сергійчук, с. 21–22, 35–37.

Миколай Чарнецький (1884–1959) — єпископ УГКЦ, родом із с. Семаківці Городенківського повіту. Закінчив гімназію у Станиславові та вступив до духовної семінарії. Єпископ Григорій Хомишин вислав його на студії до Риму і 2 жовтня 1909 р. висвятив на священика У 1910 р. захистив докторат з догматики у Римі і став духівником та професором духовної семінарії в Станиславові. У 1919 р. вступив до новіціяту отців-редемптористів у Збоїщах біля Львова, у 1920 р. склав перші обіти. У 1931 р. папа Пій XI призначив його апостольським візитатором для українців Волині і Полісся, а в 1939 р. митрополит Андрей Шептицький — апостольським екзархом Волині та Підляшшя (у 1940 р. це призначення було затверджене папою Пієм XII). У 1941–1944 pp. викладав у Богословській академії у Львові. З поверненням у Галичину радянської влади, 11 квітня 1945 р. був заарештований і засуджений на п’ять років таборів та три роки позбавлення громадянських прав із конфіскацією майна. Ув’язнення відбував у Кемеровській обл. У 1950 p., ще перед закінченням терміну ув’язнення, був засуджений вдруге на 10 років таборів. За час свого ув’язнення (1945–1956) побував у 30 різних в’язницях і таборах примусової праці, де кілька разів зустрічався з митрополитом Йосифом Сліпим. Останні роки ув’язнення провів у в’язничній лікарні у Мордовії. У 1956 р. за станом здоров’я підпав під амністію і був звільнений як інвалід. Повернувшись до Львова з підірваним здоров’ям, продовжував душпастирську працю до самої смерти. Помер в опінії святости 2 квітня 1959 р. і був похований на Кульпарківському цвинтарі у Львові. У зв’язку із ліквідацією Кульпарківського цвинтаря в листопаді 1969 р. його тіло було перенесене на Личаківське кладовище. 27 червня 2001 р. папа Іван Павло II проголосив владику Чарнецького блаженним. У липні 2002 р. мощі блаженного священномученика Миколая Чарнецького були перенесені з Личаківського цвинтаря до монастирської церкви св. Йосафата у Львові, якою опікуються отці-редемптористи. Про нього див.: Роман Бахталовський. Апостол з’єднання наших часів . Львів 2001; Роман Бахталовський. Миколай Чарнецький ЧНІ: Єпископ-ісповідник . У 2-х тт. Йорктон 1980; Congregatio de Causis Sanctorum, прот. № 2256, т. 1, Roma, 2001, с. 53–126.

Свідками свячень були брат митрополита Климентій Шептицький, крилошани Львівської митрополичої капітули отці Леонтій Куницький, Александр Ковальський, Роман Лободич, д-р Василь Лаба та дехто з домашніх священиків. Див.: Василь Лаба. 25 років єпископства первоієрарха Йосифа // Українські вісті 31.ХІІ.1964.

А1; В1: <���предложенням>.

Про Антона Неманцевича див. прим. 37 і 40 до “Меморіялів” Йосифа Сліпого [у електронній версії — прим. 870, 875. — Прим. верстальника ].

А1; В1: <���і мене для Великої України>.

Лист опублікований у вид.: Сергійчук, с. 35–37.

Про повноваження, надані митрополитові Андрею Шептицькому Пієм X, див. прим. 162 вище [у електронній версії — прим. 301. — Прим. верстальника ].

Бенедикт XV (Джакомо Паоло Джованні Баттіста делла К’єза, Giacomo Paolo Giovanni Battista della Chiesa, 1854–1922) — папа Римський у 1914–1922 pp. До обрання папою служив у папській дипломатичній службі, з 1907 — архиєпископ Болоньї, з 1914 — кардинал, у 1917 р. заснував Конгрегацію в справах Східної Церкви та Папський східний інститут у Римі, видав новий Кодекс канонічного права для Західної Церкви. У 1918 р. акредитував українську місію при Апостольському Престолі і визнав УНР, 20 лютого 1921 р. заснував Українську колегію в Римі при церкви свв. Сергія та Вакха, а 24 лютого 1921 р. потвердив повноваження митрополита Андрея Шептицького, надані папою Пієм X. Помер 22 січня 1922 р. Про нього див.: Ісидор Нагаєвський. Історія Римських Вселенських Архиєреїв , т. 3. Рим 1979, с. 259–303. Про потвердження повноважень митрополита Шептицького папою Бенедиктом XV див. також прим. 237 вище [у електронній версії — прим. 385. — Прим. верстальника ].