Роман Росіцький - Лук Нічної Громовиці

Здесь есть возможность читать онлайн «Роман Росіцький - Лук Нічної Громовиці» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Львів, Год выпуска: 2015, ISBN: 2015, Издательство: Видавництво Старого Лева, Жанр: Сказка, Детская фантастика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Лук Нічної Громовиці: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Лук Нічної Громовиці»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Чого бракує тринадцятирічному підліткові, як то кажуть, для повного щастя? Сенсорної «труби», крутого ноутбука, мерседеса останньої моделі? А може, життя втрачає сенс без любові і турботи батьків, доброти бабусі й дідуся, вірної подруги? Або — вічної і неповторної природи, яка відкриває всі свої скарби, якщо ти не ледар і не варвар? Не зайвою буде й дрібка фантазії. І непереборне бажання змінювати світ на краще. Не віриш? Читай!

Лук Нічної Громовиці — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Лук Нічної Громовиці», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Старий настінний годинник, який терпляче очікував, коли велика і мала стрілки зійдуться на найвищій точці циферблата, нарешті й собі долучився до грозової симфонії, урочисто пробивши дванадцять разів. А коли звук останнього удару розтанув у просторі, Інга відчула, ніби щось легенько торкається до пальців на її ногах. Дівчинці раптом страшенно закортіло впустити в себе це «щось». І тільки вона подумала, що варто спробувати, як незбагненна радісна сила увірвалася в її тіло сяючою спіраллю. Саме так — сяючою, бо спіраль дивовижної живлющої енергії була видимою, хоч і пульсувала у самому серці! Інга побачила її внутрішнім зором і раптом відчула, що стала невагомою.

Коли ти лежиш у ліжку і бачиш гарні сни про те, як літаєш без крил, не докладаючи жодних зусиль, то таке видається цілком природним, от тільки Інга не спала! Що не кажіть, але отримати зовсім несподівано такий фантастичний подарунок невідомо від кого інакше як дивом не назвеш. На щастя, Інга ще не була дорослою, тому особливо й не злякалася, вона просто втішилася й одразу ж вирішила випробувати своє вміння.

«То, напевно, грозовий вихор. Який же він класний! Дивно, чому я раніше не здогадалася його покликати? Адже під час грози мені завжди щось лоскотало пальці», — подумала дівчинка, немовби йшлося про звичні речі.

Таємничий енерговихор стрімко закрутився в Інжиному тілі і підняв її над ліжком ще вище. «Хочу надвір!» — подумки скомандувала дівчинка вихорові, і той слухняно й обережно поніс її крізь прочинене вікно у гущавину сливової крони. Але тут вихор пригальмував, ніби вагаючись, куди має летіти далі. Інзі важко було впоратися з лавиною нових вражень від фантастичного польоту у стані невагомості, тому затримка її анітрохи не бентежила. Ба більше, дівчинка її не помітила, вона просто насолоджувалася відчуттям дива.

У часі та просторі царювала травнева ніч. Навала швидких і важких дощових крапель уже спочивала на землі, слабкі пориви вітру натикалися на свіжозелені кленові крони і, пововтузившись трохи, затихали. Грозовий фронт котився на північний схід.

Вихор, який жив зараз в Інжиному тілі, невпинно гудів, закликаючи свою господиню скоріше прийняти рішення про напрямок польоту.

— Куди я маю летіти? — спитала дівчинка, усвідомивши нарешті, що висить ніби на невидимих шворках у кроні сливи, яка росла під вікном.

«До Громовиці Ночі», — відповів вихор, але не словами, а думкою, що здалася дівчинці її власною.

Інга обережно розсунула сливове гілляччя і подумки наказала собі підніматися. Відчуття, яке вона десятки разів переживала уві сні, не зникало наяву. Призвичаївшись до нього, дівчинка наказала собі піднятися над хмари.

Політ крізь темряву нічного неба був коротким. І раптом Інга несподівано для себе опинилась у дивовижному світі: над головою крізь тонке плетиво хмар блимали вогники далеких зірок; високо в небі, загорнувшись в осяйний серпанок, повільно просувався до обрію щербатий місяць; а внизу клубочилися обважнілі грозові хмари, що нагадували великі копиці сіна. Коли зсередини їх підсвічували блискавиці, видовище було просто фантастичним. Над цим юрмищем походжала красуня Громовиця. Сумніватися, що то саме вона, не доводилося, бо хто ж іще окрім неї міг блукати небом цієї пори? Вона була вбрана в широкі штани кольору літнього вечірнього неба і безрукавку, схожу на коротку сукню, з довгими розрізами з боків. Попелясте волосся Громовиці Ночі, зібране у важкий пишний вузол, прикривало шию.

Зауваживши гостю, Громовиця свиснула — і на її поклик миттєво з’явився вогнегривий кінь.

Привіт Інго усміхнулася красуня підїжджаючи до дівчинки Привіт - фото 3

— Привіт, Інго, — усміхнулася красуня, під’їжджаючи до дівчинки.

— Привіт, — мовила Інга, відчуваючи, що її спокій в одну мить змінився страшенним хвилюванням. Краса Нічної Громовиці так заворожувала, що на якийсь час логічно було б навіть втратити дар мови, а дурнувато-спантеличений вигляд у цій ситуації сприймався надзвичайно природно. Сині-сині волошкові очі (такі тепер не часто побачиш) неначе гіпнотизували, і якби не добра усмішка на повненьких Громовициних вустах, Інга подумала б, що красуня вимагає від неї звіту за прожиті роки. А звітувати ой як не хотілося, бо кому ж цікаво слухати про всі ті минулі бешкети, сутички з батьками і бабусею, різноманітні шкільні пригоди?

Оговталася Інга швидко Вона уважно роздивилася довгасте і ледь вилицювате - фото 4

Оговталася Інга швидко. Вона уважно роздивилася довгасте і ледь вилицювате обличчя Нічної Громовиці, шукаючи певну схожість між нею та бібліотекаркою з дитячої районної бібліотеки. О, то була вельми цікава історія. Хоча Інга любила читати змалку, в бібліотеку вона записалася лише у другому класі. Записувала її туди справжня королева. Так-так, саме королева, бо хіба може бути простою людиною така вродлива жінка та ще й з таким приємним оксамитовим голосом? І хоча корони на її голові Інга тоді не помітила, упевненість в тому, що то була таки справжня королева, залишилася й досі. Під теплим поглядом гарних і розумних очей відвідувачі бібліотеки ставали чемними і вихованими. І навіть відомі розбишаки, переступивши поріг королівства книжок, згадували про добрі манери, вітались і дякували, говорили нормальними голосами і геть не помічали дівчат — своїх одвічних ворогів у боротьбі за місце під сонцем.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Лук Нічної Громовиці»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Лук Нічної Громовиці» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Лук Нічної Громовиці»

Обсуждение, отзывы о книге «Лук Нічної Громовиці» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x