Роман Росіцький - Лук Нічної Громовиці

Здесь есть возможность читать онлайн «Роман Росіцький - Лук Нічної Громовиці» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Львів, Год выпуска: 2015, ISBN: 2015, Издательство: Видавництво Старого Лева, Жанр: Сказка, Детская фантастика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Лук Нічної Громовиці: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Лук Нічної Громовиці»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Чого бракує тринадцятирічному підліткові, як то кажуть, для повного щастя? Сенсорної «труби», крутого ноутбука, мерседеса останньої моделі? А може, життя втрачає сенс без любові і турботи батьків, доброти бабусі й дідуся, вірної подруги? Або — вічної і неповторної природи, яка відкриває всі свої скарби, якщо ти не ледар і не варвар? Не зайвою буде й дрібка фантазії. І непереборне бажання змінювати світ на краще. Не віриш? Читай!

Лук Нічної Громовиці — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Лук Нічної Громовиці», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Інга швиденько змонтувала свій лук, дістала з коробки одну стрілу і приготувалася.

— Привіт завойовникові Всесвіту! — схилившись у поклоні, виголосила вона, коли Македонський з’явився на східцях. — Нарешті великий Іскандер Зулькарнайн зволили вшанувати нас своєю високою присутністю.

— Як-як ти мене назвала? — нашорошився десятикласник.

— Сашком дворогим…

— Добалакаєшся, мала! — грізно прошипів Македонський, та Інга знала, що рішучих дій не буде — Сашко дівчат ніколи не чіпав.

— Молись своїм богам, великий Іскандере! — урочисто виголосила Інга і вихопила з-за спини лук.

— Та йди ти!.. Чого кликала?

— Хотіла дещо перевірити…

— Е-е! Що це ти збираєшся робити?!

— Зараз побачиш!.. — вигукнула Інга — і за мить стріла просвистіла у Сашка над головою. Хлопець хвилину чи дві стояв з виряченими від подиву очима, а коли оговтався, то спробував відібрати лук. Та не встиг він торкнутися зброї, як сині іскри застрибали на тятиві й обпекли йому руки.

— Він у тебе що, електричний?! — Сашко схопився обпеченими пальцями за вухо.

— Звичайний. — Інга підняла лук, зняла тятиву, а потім поглянула Сашкові в очі й усміхнулася. — Я хотіла, щоб тобі стало краще.

— Дурепа, — буркнув десятикласник зовсім без злості і пішов геть. Настрій у нього не знати чому зіпсувався в одну мить. І пояснити собі цього він не міг. Життя раптом видалося страшенно сірим і неймовірно гидким. Одне слово — жити не хотілося.

— Ти бачила? — Ірині очі округлилися ще коли Інга стріляла і залишалися такими, аж доки Іра поділилася своїм щирим подивуванням з подругою. — Стріла зникла!

— Отже, я не промахнулася, — задоволено відзначила Інга. — Перший є!..

За секунду подзвонили на урок, і дівчатка побігли до класу.

По закінченні занять у коридорі Інгу перестріли старшокласники, якими верховодив Микола Кріль, цибатий дев’ятикласник з мультяшним прізвиськом «Гуфі».

— Ану покажи нам свій лук, принцесо-воїн, — гидко посміхаючись, мовив Гуфі.

— Я його в портфель заховала. Діставати не хочеться, — спокійно відповіла Інга, трохи здивована швидкістю поширення інформації у рідній школі. Македонський з командою Гуфі не водився, отже, хтось із малолітніх шпигунів доніс.

— Ти нам тут казок не трави! — втрутився у розмову Пончик. — Де він?

— Хлопці, я б вам сказала, чесне слово! Але я страшенно забудькувата.

Гуфі така заява розлютила.

— Мала, ти, здається, не розумієш…

— Де вже мені змагатися з таким мудрецем, — іронізувала Інга, дуже прозоро натякаючи на «успіхи» Гуфі у вивченні шкільних дисциплін. — Все, аудієнція закінчена. Мені пора додому.

— Нікуди ти не підеш, второпала? — відвісивши нижню щелепу, як це роблять у фільмах усілякі поганці, виразно проказав Гуфі. — І ти нам зараз усе скажеш. Так, маленька?

— Ти б до психіатра навідався, — і далі кепкувала дівчинка. — А то вчора він мене зустрів на вулиці і питає: «Це часом не у вашій школі протирає штанці психований хлопчик із собачою кличкою?». Мусила зізнаватися…

— Закрийся, бо зараз дістанеш!

— Культура, хлопці, найбільше досягнення гомо сапієнсів. Хоча що вам до них?.. Мені, взагалі-то, пора додому. І якщо я там не з’явлюся за десять хвилин, буде оголошено розшук. — Інга спробувала пройти до виходу, але дорогу їй надійно перегородили Пончик і Квазімодо. — Думаєте, що то єдиний вихід зі школи? Я ж можу і вікном вибратися.

— Що, альпіністко, може спробуєш? — криво усміхнувся Гуфі.

— Щасливої дороги! Ми тебе тут почекаємо! — загукали решта дотепників.

Інга, не звертаючи уваги на дурні вигуки, відчинила вікно поруч із туалетами і спокійнісінько вилізла на дах вестибуля. Без поспіху і страху пройшовши тридцять метрів покрівлею, Інга полізла драбиною на дах спортивного залу. Хлопці ж були щиро переконані, що спуститися на землю вона звідти не зможе, тому ще й підохочували її.

— Іди-іди! Посидиш там, то, може, порозумнішаєш, — єхидно посміхнувся Гуфі, зачиняючи вікно зсередини.

Проте на Інгу це не справило очікуваного компанією враження. Вона сіла на краю даху і безтурботно звісила ноги.

— Вона точно якась прибацана, — сказав Пончик. — Слухай, Гуфі, а може у неї ніякого лука і нема?

— Богесів малий не брехатиме, — Гуфі авторитетно поклав край сумнівам. — Нічого, онде хмара йде. Дощик уперіщить, вона й схаменеться. Почекаємо трохи. Чи хтось поспішає до матусі домашнє завдання робити?

Якщо хтось із команди і поспішав додому, то після такого в’їдливого зауваження забув про це вмить. Краще вже дістати на горіхи від батьків, аніж заслужити презирство свого ватажка.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Лук Нічної Громовиці»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Лук Нічної Громовиці» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Лук Нічної Громовиці»

Обсуждение, отзывы о книге «Лук Нічної Громовиці» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x