Юрий Ярмыш - ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО

острова стояли гойдалки. Літали на залізних жердинах літаки. Крутилися каруселі.

Булат запропонував:

— Га-ав-ав!

Це означало: «Спочатку покатаємося на каруселі!» Очевидно, Булата тут знали, бо контролер сказав:

— Привіт, Булате! Це хто, твій новий друг? Напевне, тебе звуть Мишко?

Ведмедик тричі хитнув головою.

— Зараз ми тебе посадимо на карусель. На чому ти хочеш покататися? Ну, звичайно, на сірому вовкові. Він тобі рідну тайгу нагадає...

Мишко заліз на вовка й сміливо обняв його за шию. І от карусель закрутилася — та все швидше, швидше.

Спочатку Мишко ще дещо помічав: он будинок, тут дерево, там Дніпро і ліс. Але потім все злилося в суцільну барвисту смугу. Мишкові стало лячно. Він затулив лапами очі, відпустив вовкову шию...

І враз якась невідома сила зірвала його з каруселі й кинула, мов ракету, в небо.

«Ой, невже виходжу на орбіту?»—майнула думка.

Мишко із свистом перелетів через огорожу і впав у... кузов вантажної машини, яка везла рулони з тканиною.

Машина мчала по високому мосту над річкою. Міст був двоповерховий. Нижчий — для машин, а верхній для голубих поїздів метро. Мишко ледь не плакав: що ж робити? Куди ця машина його везе?

Та шофер почув, як щось важке впало у кузов автомобіля. І коли машина проминула міст, він звернув направо, загальмував біля бровки. Вийшов з кабіни, зазирнув у кузов...

— А-а-а, ведмідь! — закричав шофер і сховався у кабіні.— Як же він сюди потрапив? Невже з дерева стрибнув? Що ж мені з ним робити?

Знову обережно визирнув. І вирячив очі: ведмедя в кузові не було. Невже привиділося?

А Мишко вчинив от що: швидко переліз через борт автомашини та й помчав до метро.

Ось і скляні двері...

Мишко проскочив повз контролера і помчав сходами нагору.

— Ведмідь! Ведмідь! — понеслось швидше вітру по платформі.

— А де ж його дресирувальник? — галасували пасажири.

— Та він просто з лісу прибіг. Он же лосі по київських вулицях розгулюють. Сам бачив!

— Ні, він таки дресирований! Дивіться, в нього нашийник з номером!

— Ну, тоді інша справа! Хай входить!

І Мишко спокійно увійшов до вагона, видерся на вільне місце й став виглядати крізь широке вікно.

Та ось і острів!

Ледве Мишко вискочив на перон, як до нього, радісно гавкаючи, підбіг Булат.

Радощам друзів не було меж. Вони облизували один одного, наче вік не бачилися!

І знову побігли на карусель.

Тепер Мишко вже не лякався. Він тільки повторював сам собі: «Хочу в космос! Хочу-у-у в космос!» І тримався міцно. Так міцно, що контролер ледве відірвав його від карусельного вовка.

«Тепер щодня буду ходити з Булатом на острів!» — вирішив Мишко.

ЗУСТРІЧ З КОСМОНАВТОМ

Одного ранку на квартирі у казкаря задзеленчав телефон.

— Добрий день, дорогий казкарю. Сьогодні у дитячому видавництві бажаний гість — наш земляк, космонавт. Запрошуємо вас на зустріч.

— Дякую, приїду, але не сам, а з ведмедиком. Звуть його Мишко. Він зараз готується до польоту в космос.

На тому кінці телефонної лінії замовкли. Там радилися.

— Гаразд, беріть свого Мишка. У нас поруч найкращий у місті ринок. Купимо для Мишка меду! і

І от вона — зустріч!..

Серце у Мишка билося гучно-гучно. Невже зараз здійсняться його мрії, він познайомиться із справжнім космонавтом?

А поки що ведмежа оточили дитячі письменники й по черзі тисли йому лапку.

Раптом з коридору почулись схвильовані голоси:

— Прийшов, космонавт прийшов!

Космонавт швидко зайшов до зали, весело

усміхаючись. І всі зааплодували йому. Тому що космонавтів дитячі письменники добре знають і люблять.

Космонавт сердечно привітався. І тут він побачив ведмедика.

— А ти звідки узявся? — здивувався космонавт.

Мишко, звичайно, зрозумів питання. Але, як люди, говорити він не вмів. Тож просто подав космонавтові лапку.

— О, та ти вихований ведмедик! — сказав космонавт.— Молодець!

— Товаришу космонавт,— втрутився в розмову наш казкар,— цей ведмедик не тільки вихований. Він постійно тренується, хоче полетіти у космос! А звуть його Мишком.

Правда? — весело примружився космонавт.— То дуже цікаво. Дозвольте, дорогий казкарю, взяти вашого Мишка в Зоряне містечко. Ми готуємо один виключно важливий і цікавий експеримент.

— Будь ласка. Мишко про це мріє!..

Багато питань ставили письменники космонавту. І про те, як він почував себе у невагомості, і про стикування в космосі радянського корабля «Союз» з американським «Аполлоном», і про майбутні польоти до далеких планет...