Лаймен Баум - Чарівник Країни Оз

– Доброго ранку всім. Сподіваюся, що ви всі разом і кожен зокрема гарно почувається. Дозвольте вручити вам мою візитівку.

І незнайомець ввічливо простягнув Страшилові картку. Той покрутив її так і сяк, похитав головою і передав Тіпу. Хлопчик прочитав уголос:

«Жук-Шкеребертник, В. 3. і Д. О.»

– Буває ж таке! – вигукнув Гарбузова Голова, витріщаючи очі на прибульця.

– Дивовижно, справді дивовижно, – буркотів собі під носа Залізний Лісоруб.

Очі Тіпа полізли на лоба, і тільки один Кінь байдуже зітхнув і відвернувся:

– Ви що, і є Жук-Шкеребертник? – поцікавився Страшило.

– Атож, шановний приятелю, – жваво підтвердив незнайомець. – Хіба ж на візитівці нема мого імені?

– Ім'я є, – сказав Страшило, – але що, скажіть на милість, означає В. 3.?

– В. 3. означає Вельми Збільшений, – гордо відповів Жук-Шкеребертник.

– Ясно, – Страшило критично оглянув прибулого. – Ви й справді вельми збільшені?

– Що за питання? – ображено відгукнувся Шкеребертник. – У мене склалося враження, ніби ви розсудливий та проникливий пан. Невже ви не помітили, що я в багато тисяч разів більший за будь-якого звичайного жука? І невже ця обставина не свідчить безсумнівно про те, що я Вельми Збільшений? Сумніватися в настільки очевидному факті – це просто неймовірно.

– Перепрошую, – засмутився Страшило. – Мій мозок, схоже, зазнав струсу під час останнього прання. Та чи не будете ви такі ласкаві пояснити, що означають літери Д. О.?

– Вони означають науковий ступінь, – пояснив Жук-Шкеребертник, зверхньо посміхаючись. – Д. О. – Дуже Освічений.

– Он воно що! – протягнув Страшило з певною полегкістю.

Тіп не міг відвести погляду від дивовижного створіння. У нього був чималий, круглий, як зазвичай буває у жуків, тулуб – досить плаский, зі спини темно-коричневий, попереду – в кремово-білу смужечку. Верхні лапки були такі ж тендітні, як нижні, а голова, що сиділа на довгій шиї, мало чим відрізнялася від людської, хіба тільки тим, що на кінчикові носа висіло щось схоже на антену або щупальце, і такі ж антени, що дуже нагадували закручені поросячі хвостики, стирчали на кінчиках вух по обидва боки голови. Очі в Жука були круглі, чорні, витрішкуваті, але загалом вираз обличчя був досить приємний.

На дивному жукові елегантно сидів темно-синій фрак із жовтою шовковою підкладкою і квіткою в петельці, біла сорочка щільно облягала його широкий тулуб, плюшеві штанці пісочного кольору на колінцях були прикрашені позолоченими пряжками, а на маленькій голівці красувався високий шовковий капелюх.

Коли Жук-Шкеребертник стояв перед здивованими мандрівниками на задніх лапках, на зріст він був не нижчий від Залізного Лісоруба. Іншу комаху настільки гігантського розміру в Країні Оз, зрозуміло, ніхто ніколи не бачив.

– Мушу зізнатися, – почав Страшило, – що ваша раптова поява вразила і мене, і моїх друзів. Будь ласка, не ображайтеся. З часом ми, певно, до вас звикнемо.

– Вибачатися не варто, – пихато відповів Жук. – Мені дуже приємно вражати інших. Як комаха, я справді незвичайний, а отже, гідний всезагального подиву і цікавості.

– Не сумніваюся, – погодився його величність.

– Якщо ви дозволите мені присісти у вашому високоповажному товаристві, – вів далі новоприбулий, – я із великим задоволенням розповім вам свою історію. Це допоможе вам глибше збагнути своєрідність моєї незвичайної, насмілюся навіть сказати – видатної особистості.

– Потіште нас, – коротко кивнув Залізний Лісоруб.

І, присівши на траві поряд із компанією мандрівників, Жук-Шкеребертник розповів їм таку історію.

– На початку моєї правдивої оповіді я змушений чесно й відверто зізнатися, що народився я звичайним жуком-шкеребертником, – почало розповідати створіння цілком по-дружньому та щиро. – Рухався за допомогою лапок, тобто лазив у траві й між камінням, харчувався дрібними комашками і був таким життям цілком задоволений. Коли траплялися холодні ночі, я замерзав, бо, на жаль, не мав одягу; зранку теплі промені сонця повертали мене до життя. Жалюгідне існування, скажете ви, але так живуть усі звичайні жуки-шкеребертники і ще безліч інших крихітних мешканців нашої землі.