Ліман Баум: Чари країни Оз

— Дуже просто. Тільки не військо з людей, завваж. Це буде зразу викрито. І поки ми будемо в Озі, ні на хвилину не вертатимемось у людську подобу, аж поки не завоюємо країни й не знищимо Глінди, й Озми, й Чарівника, й Дороті, й усю решту, а тоді вже не буде кого боятись.

— У країні Оз неможливо когось убити, — заперечив Кікі.

— А їх і не треба вбивати, — сказав Коструббо.

— Боюся, що не розумію вас, — відказав юнак. — Що має статися з людьми Озу і яке військо ми можемо зібрати, коли не людське?

— Зараз поясню. В лісах Озу повно звірів. Декотрі з них, у найвіддаленіших місцях, дикі й люті, вони залюбки підуть за ватажком, так само диким і лютим, як вони. Вони ніколи не турбували людей в Озі дуже дошкульно, бо не мали проводиря, який підбурював би їх. Та коли ми їх попросимо, щоб допомогли нам завоювати Оз, а в нагороду обернемо всіх звірів на людей і віддамо їм людські житла та все добро, а людей обернемо на всіляких звірів і виженемо їх, щоб жили в лісах та джунглях. Це чудова думка, визнай, а здійснити її буде так легко, що ми це зробимо без мороки.

— І ви гадаєте, що звірі погодяться? — спитав юнак.

— Будь певен, що погодяться. Ми можемо схилити кожного звіра в Озі на наш бік — крім хіба тих, котрі живуть у Озминому палаці, а на них можна не зважати.

ікі Ару небагато знав як про Оз, так і про звірів, що жили там, але задум старого Нома видався йому цілком розумним.

Він трошечки здогадувався, що Коструббо хоче якось обдурити його, тому вирішив не спускати з ока свого товариша. Поки він не розкриватиме чарівного слова, Коструббо не наважиться шкодити йому, а собі Кікі дав слово, що, як тільки вони завоюють Оз, він оберне старого Нома на мармурову статую й триматиме його в такій подобі довіку.

Коструббо, зі свого боку, вирішив, що він, уважно стежачи й підслуховуючи, зможе вивідати юнакову таємницю, а коли навчиться чарівного слова, оберне Кікі Ару на в’язку хмизу й спалить, та й спекається його назовсім.

Отак завжди буває в лихих людей. Вони не можуть довіряти навіть один одному. Коструббо вважав, що дурить Кікі, а Кікі вважав, що дурить Коструббо, і обидва були задоволені.

— Шлях через пустелю далекий, — сказав юнак, — а піски розпечені, й над ними здіймаються отруйні випари. Зачекаймо до вечора й полетімо вночі, коли буде холодніше.

Колишній Король Номів погодився, і обидва вони решту дня обговорювали свої плани. Коли настав вечір, вони розплатилися з господарем заїзду й пішли у гайок неподалік.

— Зачекайте тут кілька хвилин, я скоро вернуся, — сказав Кікі й швидко відійшов, зоставивши Нома самого в гайку. Коструббо було цікаво, куди ж він пішов, але Ном стояв спокійно на місці доти, доки обернувсь на величезного птаха. Він пронизливо крикнув із подиву й ляку й залопотів крильми. На його орлиний крик зразу озвався такий самий звідкись із-за гайка, іще один орел, навіть більший і могутніший, ніж обернений Коструббо, підлетів поміж деревами й сів поруч нього.

— Тепер можна й вирушати, — голосом Кікі сказав другий орел.

Коструббо зрозумів, що цього разу його перехитровано.

Він думав, що Кікі вимовить чарівне слово при ньому, і він його підслухає, але юнак був хитріший.

Коли два орли злетіли в повітря й почали політ через Мертву Пустелю, що відокремлює країну Оз від решти світу, Ном сказав:

— Коли я був Королем Номів, я теж знав чарівний спосіб обертати одне на друге і гадав, що то чудовий спосіб.

Але з твоїм таємним словом його й рівняти не можна. У мене були деякі талісмани, я робив певні рухи й вимовляв цілу низку заклинань, щоб когось у щось перетворити.

— А де ж поділись ваші чарівні талісмани? — спитав Кікі.

— Оте кодло з Озу забрало їх у мене — оте гидке дівчисько Дороті і ота жахлива чаклунка Озма, Правителька Озу, — тоді, коли відняли в мене моє Підземне Королівство й випхали мене нагору в оцей холодний суворий світ.

— А як же ви дозволили їм це зробити? — спитав юнак.

— Мусив, — відповів Коструббо. — Вони ж котили на мене яйця — яйця! Оті жахливі яйця! А коли яйце тільки торкнеться Нома, він пропав навіки.