Павло Глазовий - Про відважного Барвінка та коника Дзвоника

Тут Сорока-білобока
Закричала: «Стре-ке-ке!
А я знаю, хто Осоту
Приволік добро таке!
То Панасик-першокласник
Грався з хлопцями в кущах,
У траві покинув ранець.
Лис той ранець і потяг,
І відніс Лисюга скарба
До Осота, до царя,

Щоб дурним росло хлоп’ятко,
Не вивчало «Букваря»!
Та «Букварика» нового
Хлопчик той придбав уже
І тепер, немов зіницю,
Він «Букварик» береже.

Не за синіми морями,
Не за темними борами.
Не за долами широкими.
Не за скелями високими,
Біля хати діда Гната
Почалось велике свято.
Щоб не грати на язики,
Позбиралися музики.
Хрін по струнах як ушкварить
Кріп у бубон як ударить!
Баклажаник у дуду
Дме старанно й до ладу.
Пастернак притяг цимбали,
Як утнули, як заграли, —

Ходить ходором город,
Веселиться весь народ.
І під час цього гуляння
Влаштували там змагання
Танцюристів-стрибунців,
Музикантів і читців.
Ось Квасоля вийшла в коло,
Затягла тоненько соло:
— І учора горох,
І сьогодні горох! —
А Горох акомпанує:
Все торох та торох!
Потім вийшли Бараболі
Станцювали «Бульбу» в колі.

Попросили Часника
Станцювати гопака —
Все тряслось на Часникові
До найменшого зубка.

Попросили Цибулину
Заспівати про калину…
У старого Гарбуза
Покотилася сльоза.
Тут утнув Барвінок штучку:
Він Ромашку взяв за ручку,
В коло вивів і пішов —
Не шкодує підошов.
Ходить боком, ще й з підскоком
Та моргає правим оком.
Ну до чого жвавий хлопчик
То стрибає, мов горобчик,
То ступа, як чорногуз…
Розсміявся сам Гарбуз.
І сказав: — Чудесне свято!
Див ми бачили багато.
Але, друзі, казка ця
Підійшла вже до кінця.
Щиро дякуєм за ласку
Тим, що слухали цю казку!