Лідія Гулько - Залізна шапка Арпоксая

Здесь есть возможность читать онлайн «Лідія Гулько - Залізна шапка Арпоксая» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: Прочая детская литература, foreign_language, Детская фантастика, Детские приключения, popadanec, Фантастика и фэнтези, Альтернативная история, foreign_language, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Залізна шапка Арпоксая: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Залізна шапка Арпоксая»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У переддень літнього сонцестояння п’ятикласник Мишко відвідав заповідник «Гранітно-Степове Побужжя». Світлочеревий полоз перекинув його у мертве місто, що в Тавриці. Підводить хлопчика до хворих близнят. Мишко виліковує дітей пігулками аспірину. Від Елісси та Лулі (вони фінікійці) дізнається, що життя містян забрала Ламія, страховидло, що літає і служить скіфам. У місто вриваються чорні вершники. Вони шукають шапку Арпоксая, одного з перших скіфських царів. Шапка є перепусткою для царства Скопасіса на Свято Всеперемагаючого Сонця, що проходить на Семи горбах у день найвищого сонця. З під-землі, з боку Пурпурового палацу, линуть страшні звуки. Елісса заспокоює Мишка: «Не бійся, то Тіфончик буянить». Ти знаєш про Тіфона? Ото ж то. Для допитливих читачів, що цікавляться давніми цивілізаціями, релігіями і легендами, а ще мріють побувати на дні Гостинного моря і побачити танець смерті риби-меч. Бо Мишко цей танець бачив…

Залізна шапка Арпоксая — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Залізна шапка Арпоксая», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Півень вилетів на паркан і надривно горлав: «Михайлику, будь обережний! Бійся підступного змія».

Українська Швейцарія

– О, ми в гірській країні! – вигукував переповнений радісними емоціями Мишко.

Остап Якович уточнив:

– Це місце ще називають Українською Швейцарією.

– Від організованих екскурсій держава мала би більше користі, ніж від станції, яку планують запустити. Місця тут не лише прекрасні, а й унікальні, – прилучився до розмови Тарас, схожий на Котигорошка юнак.

Тарас навчався в університету, на другому курсі біологічного факультету.

– Ше й яку пользу мали б, – підтвердив Еколог.

З-під низько опущеного козирка чоловік слав похмурі погляди на недобудовану гідростанцію, що бетонною потворою вчепилася за протилежний високий берег.

Пан учитель став спиною до сумного краєвиду і почав свою довгу розповідь:

– Ми перебуваємо з вами у серці Гранітно-Степового Побужжя. Воно знамените тим, що є однією з найдавніших частин Євразії.

– Так уже й найдавніших, – стиха кепкував Петько.

Мишко непомітно для дорослих штовхнув товариша.

Голос Остапа Яковича звучав по-особливому – піднесено. Навіть лисина його від хвилювання спітніла і блищала на сонці. Ось він величаво вказав рукою у бік степу.

– Ковиловий степ не лише безкрайній. Він нагадує море, що перекочує хвилі вдень і вночі. Це дає нам можливість уявити український прадавній степ, де вільно, без перешкод гуляв вітер. Сьогодні тишу порушують лише працюючі двигуни сільськогосподарських машин. Руйнівній дії вітру перешкоджають рукотворні лісосмуги. Прислухайтеся? Чуєте спів птахів і рокіт води? Вони линуть з глибокої долини. Звідси, з узвишшя, бачимо, як трепетно, в обіймах гранітних скель несе річка свої чисті води. Тому й не дивно, що наші пращурі дали їй ім’я однакове з Єдиним Богом – Буг.

Краса довкружжя сильно вплинула на Еколога. Голос простого чоловіка тремтів від хвилювання.

– Яковичу, а чи не від буханця пішла назва? Бух – буханець, хліб по-нашому. Ге? Правда, схоже?

Діти перезирнулися, тамуючи сміх.

Тарас витяг із кишені записник і щось черконув у ньому олівцем. Ділився своїми роздумами:

– Обов’язково проведу досліджу щодо походження назви Південного Бугу. (Задумався.) Буханець… Буг… Можливо, пращури мали на увазі небесний хліб?

Діти знову перезирнулися. І, як змовилися, перевели шанобливі очі на Еколога.

Остап Якович кахикнув, щоб привернути до себе увагу. Натхненно розповідав:

– Протягом 60 мільйонів років ця земля не занурювалася у морські глибини. Багато вона могла б повідати нам… На Гранітно-Степовому Побужжі, мов у колисці, виховувалася українська нація…

– …і плекалася людська цивілізація, – докинув Тарас, що сховав записник у задню кишеню джинсів.

Заувагу студента діти не зрозуміли – надто була вченою. Петько крутився з розтуленим ротом.

– А звідки з’явилися гранітні береги? Адже кругом рівний степ, – голосно запитав.

Остап Якович пояснив:

– У цьому місці залягає Український кристалічний щит. Річка пробила у щиті шлях, створивши для стоку води глибокий каньйон. Звичайно, річка невпинно трудилась і довбала граніт мільйони років. Нині отримуємо задоволення, коли споглядаємо її працю, милуємося мальовничим гірським краєвидом.

– Остапе Яковичу, краєвид мальовничий, але чому тут ніхто не живе. Так було завжди? – запитала Катя.

Мишко напружив слух. Йому від самого початку кортіло взнати, чи заселяли цю чудову місцину люди. Остап Якович почав здалеку.

– Шматочок землі, що ми споглядаємо, являє собою залишок Дикого Степу. Цікаво, що його ніколи, чуєте, ніколи, не розорювали. Орати, рити землю, селитися й займатися господарством тут заборонено українським законодавством. Тому й не бачимо тут людських будівель і городів.

– О! – підняв Еколог порепаного вказівного пальця.

Остап Якович на тій же піднесеній ноті продовжував:

– Але раніше, у вісімнадцятому столітті, ці місця вподобали козаки. Вони створили Запорозький Гарт, або сторожове укріплення, обнесене високим, міцним частоколом. Археологи проводили тут свої дослідження. Виявили сліди стоянок стародавньої людини часів палеоліту, трипільської та черняхівської культур, мідного, залізного віків, поселень кіммерійців, скіфів та інших кочівників. Прекрасні місця Побужжя за всіх часів вабили людину.

– Сліди стоянок скіфів? – перепитав Мишка.

Петько стрепенувся. Товстеньке личко хлопчика видовжилося, а очі з глузливим блиском косували ліворуч, у бік сестри. Він стиха реготнув і чекав, що Катруся його підтримає. Та дівчинка відшуковувала зором сліди стоянок стародавньої людини, стояки частоколу з козацького укріплення.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Залізна шапка Арпоксая»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Залізна шапка Арпоксая» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Залізна шапка Арпоксая»

Обсуждение, отзывы о книге «Залізна шапка Арпоксая» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x