Инна Кульская - Хоровод чудних пригод (збірка дитячих віршів)

І задкує у куток,

Розчепіривсь, важко дише,

Виглядає все страшніше!

На страховище несміло

Ще дивився б наш Данило,

Та служник гукнув:

— Доволі!

Відійди-но! Здуру

Пропустили на контролі

Цього нечепуру!

Гість такий —

Видати зразу —

За образу й дикобразу!

Дикобраз нервовий в нас,

Бач, злякався дикобраз!..

Правда, з ранку до обід

На катку чудовий лід?

А у Віті навчання

З половини дня.

Вітя

Всі години ранні

Пропадає на катанні,

Бо до спорту

В нього хист.

Вітя — фігурист.

Після школи вечорами

Він куняє над книжками: —

Щось я сонний, на біду,

Я уроки відкладу.

Вранці,— каже Вітя,—

Вивчу про суцвіття.

Ну, а з ранку до обід

На катку чудовий лід.

Жди, ботаніко, В кутку:

Вітя знову На катку!

На льоду слизькому

Твердо він стоїть,

По льоду слизькому

Впевнено біжить.

На льоду

За п'ять хвилин

Сто фігур

Накрутить він!

От у класі біля дошки —

Тут картина інша трошки:

Біля дошки Фігурист

Якось меншає

На зріст,

Зразу ґрунт

Стає під ним

І непевним,

І хитким;

Що питання — то й важке,

Заганяє на слизьке…

На слизькому

Й сяк і так

Спотикається бідак,

І виходить тут похмура

Отака лише фігура:

2

Тимко разів три не поснідав у школі

І грошей зібрав на покупку доволі.

Він викликав друга Грицька в коридор

І тихо шепнув йому: — Єсть «Біломор»…

Подалі від класу,

У темнім кутку,

Під сходи шугнули

Вони нашвидку.

Сяйнула цигарка

В Тимка під рукою:

— Грицько, затягайся,

А я за тобою.

Ой, що ж то за смак

У тому «Біломорі»?

Курці сполотніли,

Курці наче хворі,

Туман в голові,

А у грудях пече…

Грицькові Тимко

Похиливсь на плече.

У класі,

Ледь сіли

Хлоп'ята за парти,

Учитель по черзі

Їх кличе до карти.

Тимко бачить карту неначе в тумані.

Він Волгу шукає… в далекім Ірані.

А Гриць, замість Волги, заплив на Ігарку.

Ну й лаяв же він лиходійку-цигарку!

Та вже ж не цигарці,

Отій лиходійці,

Курцям

Записали в журналі

По двійці!

Ой, Марійко-ученице,

Ти куди біжиш така,

Що розпатлані косиці,

Забинтована рука?

Чом коліна, як на сміх,

Визирають із панчіх,

А на синьому жакеті

Білий ґудзик, як горіх?!

Та такому ж, Бачиш ти,

І в петельку

Не пройти!

— Не розпитуйте дарма,

Бо хіба ж я знаю?

Третій день себе сама

Навіть не впізнаю!

Забруднився комірець…

Загубився гребінець…

Всі підручники з портфеля

Перебрались під стілець!

Кіт нитки загнав під ліжко

(Для кота котушка — мишка),

Поки я шукала їх —

От що вийшло із панчіх!

Ну й попала я в біду,

Що нічого не знайду:

Ані голки,

Ані нитки,

Ні ножа,

Ні сковорідки,

Ні у ванній — рушника,

Ні на кухні — сірника!

Ми й котлети з братом раз

Їли так, несмажені…

Та що ж сталося у вас?

Мама у відрядженні!..

Рівно вісім. Вже пора.

Виряджають школяра.

Баба внука зачесала

Волосок до волоска.

Мама куртку застібала

До останнього гачка,

Підтягнула комірець —

Ну школярик — молодець!

Любо — хто не гляне:

Личенько рум'яне,

Грає в пряжці від паска

Сонце полум'яне.

Мов дзеркальні чобітки.

На портфелі — два замки.

Козирок горить, як жар

На новім картузику.

Браво так іде школяр,

Мов іде під музику!

Скоро друга, Вже пора.

Зустрічають школяра.

Принесла бабуся щітку,

Нитку в голку вділа,

Мама воду гріє швидко

І готує мило…

…Двері відчиняються,

І школяр з'являється…

Куртка нарозпашку,