Юрій Фіалков - Михайло Васильович Ломоносов

Успіхам математики, особливістю якої завжди було випередження запитів практики і суміжних наук, до початку XVII століття не можна було не дивуватись. До цього часу геометрія була розроблена настільки докладно, що багато в чому могла б задовольнити вимоги фізики і хімії навіть XX століття. Були з великою точністю сформульовані основи інтегрального і диференціального числення, основні закони аналітичної геометрії, вищої алгебри та ряду Інших розділів математики.

А чим могла похвалитись на той час хімія? Та, мабуть, нічим. Були відомі способи добування багатьох речовин, винайдено численні хімічні операції, але це, як уже згадувалось, досягнення алхімії, а не хімії. Щоправда, приблизно за століття до Ломоносова засяяло ім’я «славного Роберта Бойля», який чітко сформулював недоліки алхімії, дав наукове визначення поняття «хімічний елемент», але далі піти не зміг. Розкритикувавши алхімію, Бойль не запропонував нової системи поглядів на науку про речовини.

Після Бойля в історії хімії XVII і XVIII століть не можна назвати жодного вченого, який би істотно збагатив цю науку. Ось чому хімію першої половини XVIII століття з повною рацією можна назвати цілиною, зорати яку було дуже важко. Для цього треба було викорчувати камені старих закепалих уявлень, зрити численні горби забобонів і засипати вибоїни неправильних відкриттів. Ця важка і виснажлива праця випала на долю Ломоносова.

Отже, початок 40-х років XVIII століття. Ломоносов віч-на-віч з хімічною цілиною, яку йому належить підняти. Один в тій великій країні, яка завдяки його титанічній праці згодом перетвориться в одну з найбільш «упорядкованих» частин природознавства.

У червні 1741 року Ломоносов повернувся в Петербург після майже п’ятирічного перебування в Німеччині. Через три місяці він почав писати свою першу програмну працю з хімії. «Дисертація» називалась досить красномовно: «Елементи математичної хімії».

Це, звичайно, не просто дисертація. Це розгорнута програма дій на багато років, кредо вченого, який приступив до свідомого перетворення науки. Одразу І категорично Ломоносов робить висновок, що хімія не може розвиватись сама по собі, у відриві від інших наук. Про це свідчить сама назва «дисертації», та й в тексті написано з усією визначеністю: «Через те, хто хоче глибше пізнати хімічні Істини, то йому необхідно вивчити механіку. А оскільки знання механіки передбачає знання чистої математики, то той, хто прагне до найближчого вивчення хімії, повинен бути досвідченим і в математиці».

Сучасні дослідники творчості Ломоносова часто висловлюють подив з приводу того, скільком наукам поклав початок Ломоносов. Особливо дивує істориків науки той факт, що Ломоносов сформулював основи фізичної хімії приблизно за сто років до того, як ця наука утвердилась як окрема галузь хімії на Заході. Автору ж здається, що створення основ фізичної хімії є природним висновком з діяльності Ломоносова, широта поглядів якого і сьогодні видається воїстину безмежною.

Кому, як не Ломоносову, який займався зранку хімічними дослідами, після обіду читав лекції з фізики, а ввечері студіював п’ятитомний курс математики, кому, як не йому, було прийти до фізичної хімії!

Ні, не це дивує в історії створення фізичної хімії… Однак передусім треба викласти кілька фактів.

Проходить всього кілька років після написання «Елементів математичної хімії», і Ломоносов у дисертації «Про народження і природу селітри» пише: «Ми не маємо сумніву, що можна легше розпізнати приховану природу тіл, якщо ми поєднаємо фізичні істини з хімічними. А коли всі хімічні істини будуть об’єднані більш строгим методом і буде ясно, наскільки одна істина може бути з’ясована чи виведена з іншої, то хімія сама по собі стане наукою».

Власне, вся хімічна діяльність Ломоносова — це обгрунтування предмета фізичної хімії. Численні досліди, дисертації, присвячені найрізноманітнішим, здавалося б, зовсім не пов’язаним одне з одним питанням, виписки з праць інших авторів — все це було спрямовано на відшукування точок зіткнення хімії з фізикою.

В 1752 році Ломоносов, нарешті, береться за грунтовну працю: «Вступ в справжню фізичну хімію». Вже в першій фразі стверджується: «Фізична хімія є наука, яка пояснює на основі положень і дослідів фізики те гщо відбувається в змішаних тілах при хімічних операціях».

Точність і вичерпність формулювань Ломоносова не може не вражати: адже його визначення предмета фізичної хімії зберігається без найменших змін чи уточнень до нашого часу!