Люси Хокинг - Джордж і корабель часу

— Ми ще не вирішили. Маєш ідеї, що робити хлопцеві і роботу-безхатченку? — бадьоро запитав Бульцман.

Озвався Емпірей.

— Я щойно отримав інформацію від твоєї опікунки, Геро! — повідомив він. — Джордж та його робот можуть жити з нами, поки для них не знайдеться інше помешкання.

Геро здивувалася і зраділа водночас.

— Емпі! — вигукнула вона. — До мене ще ніколи ніхто не приходив у гості!

— Ніколи? — перепитав Джордж.

Він та його найкраща подруга Енні тільки тим і займалися, що ходили одне до одного в гості.

— В Едемі дружба має трохи інший вигляд, — делікатно втрутився робот Геро. — Але опікунка просила мене передати, що вас обох радо вітатимуть у гостях.

— Дякую! — відповів Бульцман.

Джордж мовчав, аж поки Бульцман не штурхнув його ліктем.

— Ой! Дякую! — похопився хлопець.

Але його не полишала підозра, і він таки вирішив запитати:

— А хто ця опікунка?

— Наглядачка в моєму блоці, — пояснила Геро.

— Ти хочеш сказати «мама»? — уточнив Джордж.

— Мама? А хто це? — не зрозуміла дівчинка. І блискавично додала: «То не було запитання!».

— Ну, мама і тато — це твої батьки, — мовив Джордж.

Геро дивилась на нього, як овечка на нові ворота.

— Ну... люди, які... які тебе народили, — Джордж не знав, як іще пояснити.

— Народили? — перепитала Геро.

— В Едемі дітей вирощують із перевіреного генетичного матеріалу, — сказав Емпірей. — Опікунка чи опікун — один із генетичних донорів. Найякісніший генетичний матеріал вирощують у бульбашковому середовищі за ідеальних умов і під постійним наглядом роботів, щоб не допустити помилок у вирощуванні людей. Геро виростили дев’ять сонцедампів тому.

Джордж подумав про своїх батьків — про класних, веселих і трохи божевільних маму з татом. Краще терпіти їхні дивацтва, ніж мати робота за няньку!

— То всіх дітей так вирощують? — запитав він.

— Ні, — відповів Емпірей. — Дітей можна створювати і старим методом, але Едем збирається заборонити цей спосіб розмноження. Це надто... надто ненадійно.

Він зніяковіло кашлянув.

— Тим, кого виростили у Бульбашці — як-от Геро, — цього не розповідають.

Джордж вирішив змінити тему.

— А чим займаються опікуни? — поцікавився він у дівчинки.

— Ну, опікуни переважно зануди. Читають нотації, — відповіла вона. — Цілий час торочать про здорове харчування і оцінки, а ще отримують зі школи всю інформацію про твою успішність, щоб бути в курсі: проходиш ти в Чудесну академію чи ні. Одним словом, дістають тебе, як можуть.

— А ти проходиш у ту академію? — запитав Джордж.

— Ну ясно! — відповіла Геро трохи знервовано. — Цього разу я точно пройду. Зараз якраз підраховують всі оцінки й за кілька днів скажуть, хто отримав місце. Не знаю, чому мене не прийняли раніше, але цього сонцедампа я дуже старалася. Цього разу я мушу пройти...

Це питання явно її розхвилювало, та за мить вона повеселішала:

— Емпі каже, що в мене дуже хороші оцінки і що цього разу мене точно візьмуть у Чудесну академію!

— Уявляю собі, як це — почути таку новину в себе в думках через той потік, — сказав Джордж.

— Та ні, мене відразу про це не повідомлять! — заперечила Геро. — Першими дізнаються опікуни. Вони мусять це знати, щоб підготувати тебе до переходу в академію. Це дуже-дуже крутий заклад! І, до речі, не кажи більше «уявляю собі». Уявляти погано.

— А що поганого в уяві? — запитав Бульцман. — Я гадав, що це головна особливість людського мозку і що ми, роботи, ніколи не зрівняємося з людьми, бо в нас її немає!

— Просто не кажи, — відповіла Геро. — В Едемі не прийнято нічого уявляти.

— А де ця Чудесна академія? — спробував змінити тему Джордж.

— Десь далеко, за сотні дампометрів від Едему, — пояснила дівчинка. — Це таємниця. Ти дізнаєшся, де саме, тільки тоді, коли туди потрапиш.

— А діти, які раніше жили у Бульбашці, приїжджають додому? Ну, на канікули?

— Ні, не приїжджають, — засмучено відповіла Геро. — Мої найкращі друзі вчаться в академії. Так класно було, коли вони були тут. Ми завжди тусувалися на одному потоці. А потім вони всі поїхали, і я лишилася із самими малюками.

Вона зітхнула.

— Не знаю, чому я повинна жити у Бульбашці, поки мені не виповниться повних дев’ять сонцедампів... Напевно, тому, що я цікава Варвара — вічно про все питаю. Принаймні моя опікунка так каже.

Тепер питання виникло у Джорджа.

— А ти не можеш з’єднатися думками з друзями, які тепер навчаються в академії?

— Ні, це заборонено, — відповіла Геро. — Діти з Бульбашки не мають права спілкуватися зі студентами академії. Ти не можеш дізнатися від інших, як воно там усе влаштовано, бо інакше не буде сюрпризу.