Люк Бессон - Артур і помста жахливого У

Здесь есть возможность читать онлайн «Люк Бессон - Артур і помста жахливого У» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2005, ISBN: 2005, Издательство: Махаон-Україна, Жанр: Детская фантастика, Детские приключения, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Артур і помста жахливого У: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Артур і помста жахливого У»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Павук-листоноша доставив особисто Артурові тривожний заклик, написаний на крихітному рисовому зерняткові. Хлопчик занепокоївся: «Мініпутам загрожує небезпека — не можна гаяти ні хвилини!» Проте саме в цей час Артурів батько вирішує, що канікули скінчилися, пора їхати додому. Артур встигає попередити дідуся про одержане послання: а що як Арчибальд зможе щось придумати? З допомогою вірного пса Альфреда Артуру вдається вислизнути з-під пильного батьківського нагляду і повернутися до дідусевого будинку. Незабаром настане північ, місячний промінь торкнеться чарівної далекоглядної Арчибальдової труби і відкриється прохід до країни мініпутів. Але, на жаль, небо вкривають хмари, місяць потопає в них, і ні про жоден промінь не може бути й мови…

Артур і помста жахливого У — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Артур і помста жахливого У», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Котра година? — спитав Артур. Миро поглянув на свій піщаний годинник.

— Сонце зійде за п'ять хвилин! Артур зітхнув.

Він дуже сподівається, що з принцесою нічого не сталося і вона зараз повернеться. Якщо ж йому не вдасться хоча б поглянути на неї після таких випробувань, він дуже засмутиться. Та, можливо, це його чогось навчить? Артур поринув у міркування, а внутрішній голос настійливо шепотів, що, проникнувши з такими труднощами у мініпутський світ, він не має права не побачитися з принцесою, навіть на якусь мить… Намагаючись переконати внутрішній голос, хлопчик заперечує: якщо ця мить не настане сьогодні, він все одно дочекається, коли світила знову дозволять йому потрапити сюди, і тоді він неодмінно відшукає Селенію… А зараз… Сьогодні йому було сказано, що принцеса в безпеці. «Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні!» — нашіптував хлопчикові все той самий внутрішній голос. Невже, сам того не усвідомлюючи, Артур назавжди залишиться серед мініпутів? А як же батьки, дідусь із бабусею, пес Альфред? Ні, таки він має повернутися із нинішнім променем! А потім вигадає щось, аби запросити до себе Селенію. І справді, чому б їй не погостювати в нього?

Ця думка так сподобалася Артурові, що він мимохіть усміхнувся.

— Ходімо! — сказав хлопчик до Миро, піднімаючись. — Ходімо до зали переходу, а то я спізнюся.

Кріт здивовано поглянув на нього: це ж треба так ураз подорослішати!

— Ось ти мудро чиниш! — відповів Миро, схвально усміхаючись кутиками вуст.

Друзі разом попрямували до зали переходу.

Та життєве колесо, що ніколи і нізащо не зменшує свої оберти, має таємні гвинтики — «примхи погоди» чи «природи». Так поетично люди-крихітки назвали феномен, який для людей великого світу має назву «випадковий збіг». Але мініпутам не до вподоби ні «збіг», ні «випадковості». У них навіть є така приказка: «Зізнайся, що ти накоїв, інакше ми покладемося на випадок».

У великому мініпутському лексиконі слова «випадковість» і «випадок» були не в пошані, тому стояли поблизу таких слів, як «викаблучуватися» і «вимахуватися», «вичухуватися» і «визвіритися». Мініпути-лінгвісти вважали, що слова потрібно розміщувати одне за одним, виходячи із приємного чи неприємного значення.

Кілька років тому Арчибальд намагався втовкмачити мініпутам справжню сутність слова «випадок», а також «випадковість» та «збіг». Він наводив приклади, коли ці слова називали і приємні події, як згуртовували родину і позитивно впливали на обставини. Та король зі своїми радниками не хотіли того й чути. Збігів не існувало! Це було філософське поняття! І, перш ніж осягнути філософські матерії, людське суспільство подолало віки варварства, а мініпути не збиралися переживати кам'яний вік лише для того, щоб зайнятися філософією…

Хай там що, випадок чи випадковість, а можливо, і сама доля — називайте як завгодно — вирішила, що коли Артур піде до зали переходу, у міську браму хтось енергійно загрюкає. І поважна володарка-природа, яка завжди все встигає, скерувала хлопчика саме тією стежкою повз браму. Інакше як би він почув це загадкове грюкання? А окрім нього, нікому почути цей звук! Поважний вартовий, якого Артур безцеремонно розбудив сьогодні на світанку, так розхвилювався, що знову заснув на своєму посту.

— Це Селенія! — вигукнув хлопчик, почувши грюкіт у браму.

Зрадівши, він так підстрибнув угору, що повищав на цілий міліметр. Личко його засвітилося щастям, як Ейфелева вежа святковими вогнями.

— Це вона! Вона! Я знаю! — гукав він, вистрибуючи, як козеня.

Не подивившись у перископ, Артур кинувся до брами: він стовідсотково певен — це Селенія. Миро вже хотів сказати йому, що він порушує одне з основних правил безпеки, які ніколи не варто ігнорувати. Мудрий кріт міг нагадати чимало випадків, коли таке недбальство мало досить неприємні наслідки. Та для цього йому потрібно хоча б день, Артур же не дає й рота розкрити. Оминувши Миро, який кинувся йому навперейми, хлопчик наліг на брусок-засувку.

Радісні Артурові вигуки розбудили вартового, і він побіг на свій пост, сподіваючись завадити хлопчикові вкотре помилитися. Та пізно — засув відсунуто.

— Що ти накоїв, бідова голово! — жахається король.

— Та це Селенія — я знаю! — переконливо відповів Артур.

Учепившись у стулку брами, він тягне її до себе, аж поки не розчиняє навстіж.

Артур казав правду. Грюкала справді Селенія. Хлопчик щасливо усміхається.

Та принцеса не виказує радості від зустрічі. На її мокрому від сліз обличчі — страх і розгубленість. Та це й не дивно. І якщо щасливий хлопчик не бачить нічого, крім личка своєї принцеси, то вся юрма біля брами охоплена жахом: мініпути розгублені ще більше за Селенію. І є на те причина — за спиною дівчини видніється покорчена постать Упиря. Наставивши до горла полонянки величезного ножа, він міцно тримає її своїми рукоклешнями.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Артур і помста жахливого У»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Артур і помста жахливого У» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Артур і помста жахливого У»

Обсуждение, отзывы о книге «Артур і помста жахливого У» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x