Стівен Кінг - Безсоння

«Чи можуть люди вмерти від того, що їм приснився кошмар?» — думав Ральф і у відповідь почув голос Джо Вайзера:

«Звичайно, можуть, Ральфе, хоча патологоанатоми, які роблять розтин, у графі “Причина смерті” воліють писати “Самогубство”».

Тремтячи від пережитого уві сні, Ральф сидів на підлозі, обхопивши коліна правою рукою. Він анітрохи не сумнівався — деякі сни мають таку силу, що цілком можуть і вбити. Деталі сновидіння починали розмиватися, але Ральф і далі чудово пам’ятав його кінець: глухий звук, немов від удару молотком по товстому шматку яловичини, і огидні полчища жуків, що виповзають із голови Керолайн. Жуки були тлусті й рухливі, а чому б і ні? Вони ж справляли банкет, поїдаючи мозок його померлої дружини.

Ральф, напівзастогнавши-напівсхлипнувши, провів лівою долонею по обличчю і цим викликав ще один спалах болю в боці. Долоня його стала липкою від поту.

За чим, говорила вона, йому потрібно стежити? За пастками людини в білому? Ні, за слідами, а не пастками. [30] Гра слів: trap — пастка, track — слід (англ.). За слідами людини в білому, чим би це не було.

Чи говорила вона щось ще? Може, так, а може, й ні. Згадати точно він не міг, то й що? Заради Бога, адже все відбувалося уві сні, у сні, а на відміну від фантастичних тлумачень, предмета постійного інтересу будь-якого бульварного читва, сни нічого не доводять і не мають жодного значення.

Коли людина засинає, її мозок перетворюється на якусь подобу пацюка, що нипає по засіках здебільшого марних спогадів про нещодавні події, вишукуючи не те, що могло б виявитися справді цінним і навіть корисним, а лише яскраві, пам’ятні епізоди. І це складається у вигадливий колаж, що нерідко вражає уяву, але все-таки найчастіше за змістом нагадує белькотіння Наталі Діпно. Придалася й собака, і навіть для загубленої панами Білла знайшлося місце, але це не мало сенсу… Хіба що завтра на ніч він не вживатиме анальгетики, навіть якщо буде здаватися, що від болю віднімається рука. Швидше за все, саме знеболювальна таблетка стала причиною нічного кошмару.

Заледве підвівшись, Ральф присів на край ліжка. Хвиля нудоти пройшла по ньому подувом парашутного шовку, і він закрив очі, чекаючи, доки це минеться. Намацавши кнопку, Ральф увімкнув настільну лампу. Коли він розплющив очі, куточок спальні, освітлений теплим жовтуватим світлом, здався йому неймовірно яскравим і дуже реальним.

Він глянув на годинника — хоча було тільки 1.48, Ральф відчув, що повністю прокинувся і доволі бадьорий, незважаючи на прийняту таблетку. Він устав, повільно пройшов на кухню, поставив чайник на газ. Потім притулився до столу, потираючи пов’язку на лівому боку і намагаючись заспокоїти ниючий біль. Коли вода закипіла, він залив окропом пакетик «Сліпітайму» [31] Гра слів: sleepy time (англ.) — «час для сну» і сорт чаю. — такий жарт саме для нього, — потім із чашкою в руці пройшов у вітальню. Сівши в крісло, Ральф не став умикати лампу; йому вистачало сяйва вуличних ліхтарів і м’якого світла зі спальні.

«Ну, що ж, — сказав собі він. — Знову я тут, перший ряд, центр. Починайте виставу».

Ральф не міг сказати точно, скільки часу минуло, але поступово ниючий біль у боці затих, а чай із гарячого став ледь теплим. Уловивши бічним зором якийсь рух, він повернув голову, сподіваючись побачити Розалі, але це був не собака. Двоє чоловіків вийшли на веранду одного з будинків на протилежному боці Гарріс-авеню. Ральф не міг визначити точне місце розташування й кольори будинку — жовтогарячі ліхтарі, предмет постійних турбот муніципалітету, давали багато світла, але заважали розрізняти справжні кольори, — утім, Ральф бачив, що фон виразно контрастує з основним тоном.

Так на Гарріс-авеню був пофарбований лише один будинок, і належав він Мей Лочер.

Двоє чоловіків, що стояли на веранді цього будинку, були дуже низенькі, не вище метра з чвертю. Здавалося, їх оточувала зеленувата аура. Їх однакові білі халати нагадували одежу лікарів у старих телесеріалах.

Один із карликів щось тримав у руці. Ральф прищулився. Він не міг зрозуміти, що це таке, але воно було з виду гостре й холодне. Ральф не став би клястися на Біблії, що це ніж, але йому здалося, що таке цілком можливо. Так, це справді міг бути ніж.

Найперше Ральф подумав, що ці чоловіки скидаються на прибульців, прилетіли на таких НЛО, які показували в старих фільмах на кшталт «Комуни» або «Небесного вогню». Відтак подумав про те, що він знову заснув, сидячи в кріслі, і навіть не помітив цього.