Стівен Кінг - Безсоння

— Так.

— Загалом, вони подумають, що ми… Ну, сам розумієш.

— Усамітнилися по-французькому?

Луїза розсміялася:

— Щось на кшталт цього.

— А тобі б хотілося усамітнитися, Луїзо?

Жінка, ставши навшпиньки, шепнула йому на вухо:

— Якщо ми виберемося з цієї пригоди живими, ти тільки запитай.

Ральф поцілував її в куточок рота й прочинив вхідні двері:

— Можете розраховувати на мене, мадам.

Вони розійшлися, а коли Ральф знову приєднався до неї, Луїза була одночасно замислена і вражена.

— Не можу повірити, що це я, — тихо мовила вона. — Хвилини зо дві розглядала себе в дзеркало, але не вірю своїм очам. Зникли «гусячі лапки» у куточках очей і, Ральфе… моє волосся. — Темні іспанські очі дивилися на нього, іскрячись подивом. — А ти! Боже мій! Навряд чи ти мав такий вигляд навіть у сорок років.

— Ні. Але ти б подивилася на мене в тридцять — суцільний натиск і сила.

Луїза хихикнула:

— Ходімо, дурнику, сядемо й знищимо кілька калорій.

— Луїзо…

Вона глянула на нього поверх розкритого меню.

— У туалетній кімнаті я намагався викликати аури, але не зміг.

— Звідки таке бажання!

Ральф знизав плечима, не бажаючи розповідати про параноїдальний синдром, який він відчув, поки мив руки й розглядав своє дивно помолоділе обличчя в заляпаному водою дзеркалі. Раптом йому здалося, що він не сам. Але що іще гірше, Луїза могла бути не сама в сусідній кімнаті. Цілком можливо, що саме в цей момент абсолютно невидимий Атропос скрадається до неї, брильянтові сережки блищать у мочках його вух… Він простягає руку зі скальпелем…

Потім замість сережок Луїзи або панами Мак-Ґоверна уявним поглядом він помітив скакалку, через яку під час їхньої першої зустрічі стрибав Атропос

на майданчику біля хлібного магазину, скакалку, що раніше належала маленькій дівчинці, яка випала з вікна другого поверху під час гри й померла в результаті перелому шиї ( яка безглузда випадковість, попереду в неї було все життя; якщо на світі є Бог, чому ж він допускає таке, і так далі й тому подібне, не кажучи вже про чутки й плітки). Ральф наказав собі припинити подібні думки, переконаний, що й без параної справи не найкращі, але він не міг не уявляти, як Атропос відтинає «мотузочку» Луїзи… В основному через розуміння, що Атропос і справді цілком може бути поряд із ними в кафе, до того ж цей тип здатний на що завгодно. Абсолютно на все!

Луїза торкнулася долоні Ральфа:

— Не хвилюйся. Барви повернуться. Вони завжди повертаються.

— Сподіваюся. — Ральф, розкривши меню, пробіг очима список страв. Його першим поривом було замовити все підряд.

— Коли ти вперше помітив божевілля в Еда, він виїжджав із території аеропорту Деррі, — вимовила Луїза. — Тепер ми знаємо, чому він брав уроки пілотування, правильно?

— Звичайно. Коли Тріґ підвозив мене додому, він сказав, що для користування службовим виїздом необхідна спеціальна перепустка. Він навіть поцікавився, чи не знаю я, яким чином така перепустка виявилася в Еда, але я не знав. Тепер мені все зрозуміло. Мабуть, такі перепустки одержують усі, хто навчається на курсах льотчиків-аматорів.

— Ти гадаєш, Елен знала про це захоплення її чоловіка? — запитала Луїза. — Я вважаю, що ні, згоден?

— Упевнений, що вона ні про що не здогадувалася. І навіть більше — після інциденту із зіткненням Ед перейшов на інші курси. Той невеликий епізод переконав його, що він утрачає самоконтроль і йому краще вчитися літати подалі від дому.

— Або це Атропос переконав його, — понуро мовила Луїза. — Атропос або навіть хтось вищий.

Ральфу ця думка не припала до душі, однак логічність її була очевидна.

«Сутність, — подумав він, здригнувшись. — Кривавий Цар».

— Вони керують Едом, як маріонеткою, — сказала Луїза.

— Ти маєш на увазі Атропоса?

— Ні, Атропос усього лише жалюгідний хробак, до певної міри він нічим не відрізняється від містера К. і містера Л. — прислуга, яка стоїть на наступному щаблі після некваліфікованих робітників у грандіозній схемі подій.

— Прибиральниця або воротар?

— Цілком можливо, — погодилася Луїза. — Очевидно, найбільше з Едом попрацював Атропос, можу сперечатися на тістечко, що йому ця робота подобається, але б’юсь об заклад на будинок, що накази надходять згори. Тобі це здається більш або менш розумним?

— Так. Швидше за все, ми ніколи не дізнаємося, наскільки Ед був божевільний до того, як усе почалося, або коли саме Атропос перерізав «мотузочку» Еда, але в цей момент мене цікавлять більш земні речі. Хотів би я знати, як йому вдалося роздобути грошей, щоб внести заставу за Чарлі Пікерінга, і де він брав кошти на оплату занять у школі пілотів.