Стівен Кінг - Кладовище домашніх тварин

А після повторного поховання він полетів би в Чикаго і приєднався до родини. І ні Рейчел, ні Еллі ніколи б не дізналися про його невдалий експеримент.

А щодо іншого варіанту — на який він сподівався у всій сліпоті батьківської любові, — то вони б з Ґейджем покинули Ладлоу після випробувального періоду, поїхали вночі. Луїс би взяв лише найнеобхідніші папери та ніколи більше не повернувся в це прокляте місце. Вони з Ґейджем поживуть у мотелі — може, навіть у тому, де він зараз лежить.

Наступного ранку він би познімав гроші з усіх рахунків і перевів їх у подорожні чеки «Американ Експрес» (« Не їдь без них з дому зі своїм воскреслим сином », — подумав він) та готівку. Вони б з Ґейджем полетіли кудись — ймовірно, у Флориду. Звідти він би зателефонував Рейчел, повідомив, де перебуває, і сказав забрати Еллі та мерщій сідати на літак, не розповідаючи батькам, куди вони їдуть. Луїс вірив, що зміг би переконати її зробити це. «Жодних запитань, Рейчел. Просто приїжджай. Приїжджай прямо зараз. У цю ж мить».

Він скаже, де вони зупинилися. Який-небудь мотель. Рейчел і Еллі винаймуть машину. А коли вони постукають, Луїс підведе до дверей Ґейджа. Мабуть, у купальному костюмчику.

А потім…

Та він не наважувався загадувати так далеко наперед. Натомість повернувся до свого плану і знову проаналізував його від початку й до кінця. Він гадав, що коли все вдасться, то вони почнуть абсолютно нове життя і ніякий Ірвін Ґолдман зі своєю тлустою чековою книжкою їх не відстежить. Ось так усе і буде.

У Луїсовій голові роїлися туманні спогади про те, як вони в’їхали в будинок у Ладлоу. Яким він був стривоженим, втомленим і навіть трохи наляканим. Як йому хотілося гайнути кудись в Орландо і найнятися лікарем у «Світ Діснея». Може, це все й не було аж настільки безглуздо.

Луїс уявив себе там у білому халаті. Як він намагався привести до тями вагітну жінку, в якої вистачило дурощів вилізти на атракціон «Магічна Гора». Звісно ж, вона знепритомніла. Йому вчувався власний голос: «Розійдіться, розійдіться, їй же не буде чим дихати », і тут жінка розплющила очі та вдячно йому посміхнулася.

Доки мозок Луїса виплітав цю не позбавлену приємності фантазію, він заснув. Він спав, коли його дочка прокинулася в літаку десь над Ніагарським водоспадом з криком жаху на вустах від кошмару про безжалісні порожні очі та покручені руки. Він спав, коли перелякана стюардеса кинулася до Еллі дізнатися, що трапилося; він спав, коли вбита горем Рейчел намагалася заспокоїти її; спав, коли Еллі кричала — знову і знову: « Це Ґейдж! Мамо! Це Ґейдж! Це Ґейдж! Він живий! Ґейдж витягнув ножа з татової сумки! Не дай йому дістатися до мене! Не дай йому дістатися до татка!»

Він спав, коли Еллі нарешті заспокоїлася. Вона пригорнулася до мами та вся тремтіла — ані сльозинки в широко розплющених очах. А Дорі Ґолдман думала, як же важко зараз Еллі і як вона схожа на Рейчел після смерті Зельди.

Він спав і прокинувся о чверть на шосту, коли денне світло вже тьмяніло та падала темрява.

« Пекельна робота », — тупо подумав він і підвівся.

Коли рейс 419 «Юнайтед Ейрлайнз» приземлився в аеропорту О’Хара та висадив усіх пасажирів о десятій хвилині на четверту годину, Еллі Крід була в стані тихої істерії, а Рейчел — дуже наляканою. Ніколи відтоді, як вона повела дітей у «Макдональдз» і Ґейдж вдавився картоплею фрі, Рейчел не хотіла так сильно, щоб Луїс був з нею.

Якщо зараз випадково торкнути Еллі за плече, дівчинка підскочить і вдивлятиметься в тебе розширеними від страху сліпими більмами очей, все її тіло битиме пропасниця. Вона була вся немов би переповнена електрикою. Жахіття в літаку самі по собі були вельми поганими, але це… Рейчел просто не знала, як цьому дати раду.

Дорогою до терміналу Еллі заточилася і впала. Дівчинка не підвелася; просто лежала собі на килимі, під ногами людей (сновигаючи туди-сюди, вони дивилися на неї з м’яким співчуттям і відстороненим блиском в очах; усі вони поспішали, ніхто не хотів, щоб їх відволікали), поки Рейчел не підняла її.

— Еллі, що з тобою? — спитала вона.

Та Еллі не відповіла. Вони проминули зал до каруселі з багажем, і Рейчел помітила батька з матір’ю, які чекали на них там. Вона помахала вільною рукою, і вони підійшли.

— Нам сказали не виходити за ворота та чекати на вас, — сказала Дорі. — Ми подумали… Рейчел, що з Еллі?

— Їй погано.

— Мамо, а тут є вбиральня? Мене зараз знудить.